11. Нд. 4-а Вел. посту. Преподобного Іоана Ліствичника. Мчч. Марка і Кирила. Гл. 3.

Преподобний Іоан Ліствичник

У Богослужінні четвертої неділі Великого посту Свята Церква пропонує нам високий приклад посницького житія в особі преподобного Іоана Ліствичника, який написав твір, в якому він показав ліствицю або порядок добрих діянь, що призводять нас до Престолу Божого.

Святий Іоан народився близько 570 року і був сином святих Ксенофонта і Марії, пам'ять яких святкується 26 січня за старим стилем. На 20 році життя він прийняв чернечий постриг в Синайському монастирі. Після смерті старця Мартирія, під керівництвом якого перебував 19 років, святий Іоан віддалився в пустинне місце, зване Тола, де провів 40 років у строгому пості, молитві, самоті і мовчанні. Він ухилявся від всякого роду особливих подвигів. Куштував він все, що дозволялось за чернечою обітницею, але - помірно. Не проводив ночей без сну, хоча спав не більше того, скільки необхідно для підтримки сил, щоб невпинним неспанням не погубити розуму. Перед сном довго молився; багато присвячував часу читанню спасенних книг. Але якщо у зовнішньому житті преподобний Іоанн діяв у всьому обережно, уникаючи крайнощів, небезпечних для душі, то у внутрішньому духовного житті він, "запалюваний божественною любов'ю", не хотів знати кордонів. Він особливо глибоко був пройнятий почуттям покаяння і проливав рясні сльози, сокрушаючись про свої гріхи. Все життя його була безперервна молитва і безмірна любов до Бога. Після 40 років подвигів він став ігуменом Синайської обителі, але через 4 роки знову пішов в усамітнення і мирно відійшов до Господа, 80 років від народження.

Найбільший з подвижників благочестя, преподобний Іоан не тільки сам досяг висоти духовної досконалості, а й іншим залишив керівництво для їхнього духовного життя, написавши спасенний твір "Ліствиця", де представив 30 ступенів духовного сходження. У "Ліствиці" описується боротьба подвижника благочестя з такими пороками і пристрастями (обжерливість, блуд, сріблолюбство, гордість, марнославство, гнів тощо), які однаково властиві і чернцям, і мирянам. Разом з цим "Ліствиця" скеровує до виховання чеснот, обов'язкових для християн (наприклад, лагідність, ціломудрість, терпіння, смирення, молитва та ін.) Зображуючи шлях поступового сходження до моральної досконалості, "Ліствиця" є вірне і надійне керівництво до духовного життя для ревнителів благочестя та спасіння душі.

Священномученик Марк



Священномученик Марк, єпископ Арефусійський, постраждав за віру в Христа при імператорі Юліані Відступнику (361-363). За вказівкою рівноапостольного імператора Костянтина Великого (пам'ять 21 травня) він зруйнував ідольське капище. Коли вступив на престол Юліан, то почав переслідувати християн і відроджувати язичництво, вороги вирішили помститися святому Марку. Старий єпископ спочатку пішов від переслідування, але, дізнавшись, що язичники в пошуках його віддають катуванням багатьох людей, він добровільно віддав себе на муки. Серед зневаги і знущань святий старець був проведений через все місто і відданий на катування. Йому рвали волосся, терзали тіло, волочили по дорозі, занурювали в болото, підвішували пов'язаного і різали ножами. Вимагаючи від святого єпископа викуп за зруйноване капище, гонителі винаходили все нові і нові муки, стискали старця в лещатах ноги, міцними лляними нитками обрізали вуха і, нарешті, намазавши тіло святого мученика медом і жиром, в спекотний полудень підвісили його в кошику на здобич бджолам . Але святий старець наче не помічав болю, і це ще більше дратувало мучителів. Жителі міста Арефусії, бачачи незламну твердість святителя, відпустили його на волю. Пізніше багато хто з них під впливом його бесід навернулися до Христа. Про страждання святого Марка оповідає святитель Григорій Богослов (пам'ять 25 січня) в Першому слові на Юліана.

Блаженний Феодорит розповідає про святого мученика диякона Кирила, який за царювання рівноапостольного Костянтина Великого знищив багато ідолів у місті Іліополі. За це він був убитий при Юліані Відступнику. Язичники розсікли його тіло і, як дикі звірі, кусали його, за що Господь покарав мучителів сліпотою, виразками і іншими страшними хворобами.

В цей же час в палестинських містах Аскалоні та Газі язичники замучили багатьох християн - священиків, а також жінок і дів, які присвятили себе Богу. Мучителі розсікали їх тіла, обсипали ячменем і кидали на розтерзання свиням. За страшні муки святі мученики отримали переможні вінці в Царстві Небесному, а мучителі справедливу заплату - вічну муку в пеклі.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram