Священномученик Власій
Священномученик Власій, єпископ Севастійський, відомий своїм праведним, благочестивим життям. Він був одностайно обраний жителями і висвячений в єпископа міста Севастії. Було це за царювання римських імператорів Діоклетіана (284 - 305) і Лікінія (307 - 324) - жорстоких гонителів християн. Святому Власію доводилося укріплювати своїх пасомих, відвідувати ув'язнених, підтримувати мучеників.
Багато хто ховався від переслідувачів в пустельних і відокремлених місцях. Власію також довелося піти на гору Аргеос, де він трудився в печері. До нього приходили дикі звірі і лагідно чекали, поки святий закінчить молитву і благословить їх, хворих тварин святитель зціляв, покладаючи на них руки. Де переховувався святий було відкрито слугами правителя Агріколая, які прибули для вилову звірів, щоб терзати мучеників-християн. Слуги донесли господарю, що на горі ховаються християни, і він наказав схопити їх. Однак послані знайшли лише Севастійського єпископа. Прославляв Бога, Який закликав його на подвиг, святий Власій пішов за воїнами.
По дорозі святий зціляв хворих і творив чудеса. Так, бідна вдова поскаржилася йому на свою біду: вовк поцупив єдине її надбання - порося. Єпископ посміхнувся і сказав їй: "Не плач, твоє порося буде тобі повернуте ..." І, дійсно, на превеликий подив, вовк прибіг назад і приніс здобич неушкодженою.
Агріколай, зустрівши єпископа улесливими словами, назвав його Другом богів. Святий відповів на привітання, але язичницьких богів назвав бісами. Тоді його піддали жорстокому побиттю і відвели до в'язниці.
На другий день святого знову піддали мукам. Коли ж його вели назад до в'язниці, сім жінок йшли ззаду і збирали краплі крові. Їх схопили і намагалися змусити поклонитися ідолам. Жони удавано погодилися на це, сказавши, що зроблять перед цим очищення у водах озера. Вони взяли ідолів і втопили їх у найглибшому місці, після чого християнок стали жорстоко катувати. Святі стійко переносили муки, укріплюючись благодаттю Божою, тіла їх перетворилися, стали білими, як сніг, і замість крові з ран текло молоко. В однієї з жінок було два юних сина, які просили матір, щоб вона допомогла їм досягти Царства Небесного і доручила їх піклуванню єпископа Власія. Семи святим жонам відсікли голови.
Святий Власій знову був приведений до Агріколая і знову непохитно сповідав віру в Христа. Правитель наказав кинути мученика в озеро. Святий, підійшовши до води, осінив її хресним знаменням і пішов, як по суші. Звернувшись до язичників, які стояли на березі, святитель запропонував їм йти до нього, закликавши на допомогу своїх богів. На це осмілилися 68 наближених правителя, і всі, увійшовши в воду, негайно потонули. Святий же, підкоряючись велінню Ангела, який з’явився йому повернувся на берег.
Агріколай був в люті від того, що втратив кращих слуг, і наказав обезголовити святого Власія, а з ним і двох доручених його піклуванню юнаків, синів мучениці. Перед смертю священномученик молився про весь світ, особливо ж про тих, хто буде шанувати його пам'ять. Це сталося близько 316 року. Мощі священномученика Власія були перенесені на Захід під час хрестових походів, частки їх зберігаються в багатьох країнах Європи.
Святий благовірний князь Всеволод, у хрещенні Гавриїл, Псковський
Святий благовірний князь Всеволод, у Хрещенні Гавриїл, Псковський, онук Володимира Мономаха народився і майже все життя прожив у Новгороді, де у 1088 - 1093 і 1095 - 1117 роках княжив його батько, святий благовірний князь Мстислав-Феодор Великий (+ 15 квітня 1132). У 1117 році, коли великий князь Володимир Мономах віддав в управління Мстиславові Білгород Київський, фактично зробивши його своїм співправителем, молодий Всеволод залишився намісником батька на Новгородському князюванні.
Багато доброго зробив святий князь Всеволод для Новгорода. Зі святителем Нифонтом, архієпископом Новгородським (пам'ять 8 квітня), він спорудив безліч храмів, серед яких, - собор великомученика Георгія у Юріївському монастирі і храм святого Іоанна Предтечі на Опоках, побудований на честь Ангела його сина-первістка Іоанна, померлого у дитинстві (+ 1128);. У Статуті князь дарував пільгові грамоти собору Святої Софії і іншим церквам. У часі страшного голоду, рятуючи людей від загибелі, він витратив всю скарбницю. Князь Всеволод був доблесним воїном звитяжно ходив на ям (у 1123) і на чудь, але ніколи не брався за меч ради користі і влади.
У 1132 році, після смерти святого великого князя Мстислава, Київський князь Ярополк Володимирович, дядько Всеволода, слідуючи заповіту брата, перевів Всеволода до Переяслава Південного, як такого, що вважався старшим після Києва містом. Але молодші сини Мономаха - Юрій Долгорукий і Андрій Добрий, побоюючись, що Ярополк зробить Всеволода своїм спадкоємцем, виступили проти племінника. Не бажаючи усобиць, святий князь повернувся до Новгорода, але його прийняли з незадоволенням. Новгородці вважали, що князь був "вигодуваний" ними і не повинен був йти від них. "Ходив Всеволод в Русь, до Переяслава, - відзначив новгородський літописець, - а цілував хрест новгородцям, сказавши, "хочу у вас померти"".
Прагнучи відновити добрі відносини з новгородцями, князь у 1133 році зробив новий звитяжний похід на Чудь і приєднав до новгородських володінь Юр'їв. Але важкий зимовий похід 1135 - 1136 років на Суздаль закінчився невдачею. Свавільні новгородці не напоумилися Божим покаранням і не могли пробачити поразки своєму князеві. Віче вирішило призвати князя з ворожого Мономаховичам роду Ольговичів, а святого Всеволода засудило на вигнання: "вигнання зазнав єси від своїх", - співається в тропарі святому. Півтора місяці князя з сім'єю, як злочинця, тримали під вартою на архієрейському дворі, а коли прибув князь Святослав Ольгович, "випустили з міста".
Всеволод знову пішов до Києва, і дядько Ярополк дав йому у володіння волость Вишгороду під Києвом, де у Х столітті, в роки правління свого сина Святослава, жила свята рівноапостольна велика княгиня руська Ольга (пам'ять 11 липня). Ольга, "міст Києва і Пскова неабияка красо", захистила свого неправедно скривдженого нащадка: у наступному, 1137 року жителі Пскова, що пам'ятали походи новгородсько-псковського війська під проводом князя, призвали його на псковське князювання, на батьківщину рівноапостольної Ольги. Це був перший Псковський князь, вибраний по волі самих псковичів.
Славним діянням святого благовірного князя Всеволода-Гавриїла в Пскові була споруда першого кам'яного храму в ім'я Животворчої Тройці, на місці дерев'яного, часів рівноапостольної Ольги. На іконах святого часто пишуть таким, що тримає в руці храм "над яким зображена Пресвята Тройця".
Тільки рік прокняжив в Пскові святий Всеволод - 11 лютого 1138 року він помер, проживши 46 років. Весь Псков зібрався на поховання улюбленого князя, не було чутно церковного співу від народного плачу. Новгородці, схаменувшись, прислали протопопа з Софійського собору, щоб узяти до Новгорода його святе тіло, але князь відвернувся від Новгорода і рака не рушила з місця. Гірко плакали новгородці, розкаюючись у невдячності, і благали дарувати їм хоч малу частинку святого праху "на утвердження міста". За їхніми молитвами відпав ніготь від руки святого. Псковичі поклали святого Всеволода у храмі святого великомученика Димитрія. Поряд з гробом поставили бойову зброю князя - щит і меч, що мав форму хреста, з написом латиною "Чести моєї нікому не віддам".
27 листопада 1192 року були знайдені мощі святого князя Всеволода і перенесені до Троїцького собору, в якому було освячений на честь бічний вівтар.
22 квітня 1834 року, в перший день Великодня, святі мощі були урочисто перенесені до головного храму собору.
Ніколи не порушувався глибокий духовний зв'язок міста святої рівноапостольної Ольги з святим князем: він назавжди залишився Псковським чудотворцем. При облозі Пскова Стефаном Баторієм у 1581 році, коли вже була зруйнована кріпосна стіна і поляки були готові увірватися до міста, з Троїцкого собору з хресним ходом принесли на місце битви святі мощі князя Всеволода, і ворог відступив. При явленні чудотворної Псково-Покровської ікони (пам'ять 1 жовтня) святий благовірний князь Всеволод-Гавриїл був серед Небесних захисників Пскова.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
