Святитель Григорій, єпископ Нисський
Святитель Григорій, єпископ Нисський, був молодшим братом святителя Василія Великого. Народження і виховання його співпало з самим розпалом аріанських суперечок. Отримавши прекрасну освіту, він був один час наставником красномовства. У 372 році був висвячений святим Василієм Великим на єпископа міста Нисси в Каппадокії.
Святий Григорій був твердим прихильником Православ'я і разом зі своїм братом Василієм Великим боровся проти аріанської єресі, зазнаючи гоніння з боку аріан, якими у 376 році був помилково звинувачений у неправильному вживанні церковного майна, позбавлений кафедри і засланий в Анкіри. Наступного року святий Григорій був знову заочно позбавлений влади собором аріанствуючих єпископів, але продовжував зміцнювати свою паству в Православ'ї, переходячи з місця на місце. Після смерті царя Валента (378) його було повернуто на свою кафедру і він з радістю був прийнятий своєю паствою. У 379 році помер його брат, святий Василій Великий. Святий Григорій важко переживав втрату свого наставника. Він написав йому надгробне слово і закінчив складений святителем Василієм опис шести днів творіння, так званий Шестоднев. У тому ж році святий Григорій брав участь у Антіохійськомц Соборі проти єретиків, які не шанували непорочного дівства Божої Матері, і інших, що поклонялися Богоматері як Божеству. Він був обраний Собором для огляду церков в Аравії і Палестині і утвердження православного вчення про Пресвяту Богородицю. На зворотному шляху святий Григорій відвідав Єрусалим і поклонився Святим місцям.
У 381 році святий Григорій був одним з головних учасників II Вселенського Собору, скликаного в Константинополі проти єресі Македонія, котрий неправильно навчав про сутність Святого Духа, На цьому Соборі, за ініціативою святого Григорія, був доповнений Нікейський Символ віри.
Разом з іншими єпископами святий Григорій затвердив у сані Константинопольського архіпастиря святого Григорія Богослова.
У 383 році святий Григорій Нисський був учасником Собору в Константинополі, де виголосив слово про Божество Сина і Святого Духа. У 386 році він знову був у Константинополі, і йому було доручено виголосити надгробне слово покійній цариці Плакиллі. У 394 році святий Григорій знову присутній в Константинополі на Помісному Соборі, скликаному для вирішення церковних справ у Аравії.
Святитель Григорій Нисський був полум'яним захисником Православних догматів і ревним учителем своєї пастви, а також милостивим і співчутливим батьком своїх пасомих, їхнім заступником перед суддями; відрізнявся великодушністю, терпінням і миролюбністю.
Доживши до глибокої старості, святий Григорій Нисський мирно упокоївся, незабаром після Константинопольського Собору. Разом зі своїми великими сучасниками, святителями Василієм Великим і Григорієм Богословом, святитель Григорій Нисський мав значний вплив на церковне життя свого часу. Його сестра, свята Макрина, писала йому: "Ти відомий і містам, і народним зборам, і цілим областям: Церкви посилають і кличуть тебе на допомогу". Святитель Григорій увійшов в історію як один з найбільш видних богословів і діячів християнської думки IV століття. Володіючи глибоким філософським даром, він розумів філософію тільки як засіб для більш глибокого проникнення в справжній зміст Божественного одкровення.
Святий Григорій залишив після себе багато творів догматичного характеру, слова і повчання.
Преподобного Маркіяна
У царювання Маркіяна і Пульхерії процвів чеснотами у Константинополі предивний муж Маркіян блаженний, що батьківщиною мав старий Рим, батьків благочестивих, благородних і багатих. Коли ж вони переселилися зі старого Риму в новий, привели зі собою і цього сина свого Маркіяна, молодого юнака, що навчання книжне добре проходив і добрих навчався звичаїв. А тому, що любив перебувати в домі Божому, завжди ретельно ходячи на церковні співи, через те полюбився тому, хто був патріярхом у той час, і зробив той його клириком своїм. Незадовго, бачачи його хоч молодого літами, але розумом і чистотою життя старим, сивина-бо є мудрістю людською, і вік старости — життя неосквернене[2], вирішив, що достойний він бути пресвітерського сану, тоді й економом великої церкви поставив. Коли переставилися з тутешнього батьки його, великі по них маєтки залишилися блаженному Маркіянові: єдиною-бо дитиною в них був і через те всі багатства батьківські йому одному в руки спадком увійшли, які не на житейські потреби, але Богові все віддав, убогих наділяючи і храми Господні старі обновляючи, нові ж від основи створюючи і прикрашаючи.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
