RSS logo rss  |  Вхід: Вхід в Молодий Буковинець
Головна | Війна з Росією | Допомога захисникам | ПРО ЧЕРНІВЦІ | Афіша | Історія успіху | Історія успіху Редакційна політика | Про нас | Підпишись Приєднуйся до читачів Приєднуйся до читачів Приєднуйся до читачів
  Новини: Чернівців | України | Світу | » Політика | » Економіка | » Культура | » Спорт | » Здоров'я | » Кримінал | » Життя | » Фото | » Відео |

«Онуки дивуються, а я це все пережила»: чернівчанці виповнилося 100 років

Чернівчанка Марія Ліхоткіна 25 грудня відсвяткувала свої 100 років. Пані Марія вже багато років разом із родиною живе в районі Роші. На час нашого приходу вона крокувала з ходунками на кухню, йдеться в публікації "МБ".



"Все життя працювала медсестрою"

З обличчя пані Марії не зникає усмішка. Розпочинає трохи розповідати про себе. Поруч донька Тетяна допомагає матері, дещо з її життя розповідає сама.
Жіночка хвилюється, поправляє одяг та волосся. Сама ще той "живчик", дочка з онучкою розповідають, що навіть зараз бабуся стежить за зовнішнім виглядом.

"Ми нещодавно фарбували їй волосся, то мамі не сподобався колір, захотіла перефарбуватися, мовляв, не личить. Казала, що не хоче так ходити. У неї за все життя не було жодних поганих звичок, ми ні разу не чули, щоби вона лаялася", – каже пані Тетяна.

Гостям Марія Тихонівна дуже зраділа. Спілкуємося з нею російською, бо жінка родом із Росії. Розповідає, що народилася в Курській області. Трохи розповідає про ті часи, в чому ходили люди, як пряли полотно та шили одяг. Хвалиться, що була першою, хто закінчив семилітню школу, адже до цього діти вчилися по року-два. Закінчила також курси для медичних працівників.

Все життя пропрацювала медсестрою. У 16 років її відправили в туберкульозний санаторій в Євпаторії (Крим). Там доглядала за дітками. Пропрацювала два місяці, а потім почалася війна.

"Тут всюди було порожньо"

Каже, що жилося дуже важко, особливо у воєнні часи. Тоді ще молодою дівчиною все побачила на власні очі: було дуже страшно.

"З Євпаторії нас усіх посадили у вагони і везли в Казахстан. Їхали дуже довго. Під час війни жили там. Коли почали звільняли від окупантів перші міста, нас відправили в Чернівці. Це був травень 1944 року. Тут було порожньо, квартири – теж порожні. Разом із подругою ми заселилися. Я почала працювати в залізничній лікарні", – розповідає жінка.

Влітку пані Марія працювала в піонерському таборі в Оршівцях. Там і познайомилася зі своїм чоловіком. Та життя в них не склалося, він ходив по жінках, свою дружину з двома дітьми покинув.

"Більше заміж вона не виходила. Можливо, тому й прожила скільки років, бо не було стресу", – жартує донька.

"У мене двоє дітей, троє внуків та двоє правнуків. З чоловіком не склалося. Було важко, жили на 70 рублів зарплати. Дітей довелося ставити на ноги самій. Займалася господарством, мала козу", – говорить Марія Тихонівна.

Тетяна каже, що мама пропрацювала в лікарні 50 років, аж до пенсії.

"Вона була дуже працьовита, навіть на пенсію пішла пізно, десь у 70 років. Почала працювати, коли ще їй було 13 років, сім’я була велика, довелося заробляти. У нас тут був досить великий город, вона за ним доглядала, все висаджувала. Та і зі здоров’ям особливих проблем впродовж життя не мала. Нещодавно прихворіла, бо мала проблеми в хребтом, зараз стало трохи краще", – каже пані Тетяна.

У свої родині жінка прожила найдовше, адже навіть деякі рідні з третього покоління вже повмирали.

"Мені здається, вже ми всі повмираємо, а вона ще буде жити. Це ж справжній експонат, людина скільки пережила за життя, скільки побачила. Це жінка-історія", – жартує внучка Агнеса.

"Все робили самі: і одяг прали, і взуття плели"

Її донька каже, що мама любить дуже часто оповідати історії зі свого життя. Раніше розповідала їх дуже багато, зараз же підводить пам’ять. Тож внучка пані Марії Ксенія постійно їх записувала на диктофон, щоб не забути.

Кожна з історій по-своєму унікальна, захоплива, можна слухати дуже довго.

"Мій тато був звичайним робітником у колгоспі, але грамотним, мама – ні, була домогосподаркою. Моя мама була з багатої сім’ї, а от тато, навпаки, з бідної. В нас було своє поле, ми вирощували коноплі та льон, із них робили тканини. Мали свої пралки, ткальні дерев’яні станки, плели собі лапті та шерстяні онучі, їх зав’язували спеціальними мотузками. Ще пам’ятаю, як до нас в село приїхав перший трактор – це була така дивина... Ми бігали дивитися на нього. От внучка дивується, коли я це все розповідаю, а я це все пережила", – із захопленням розповідає пані Марія.

Я уважно та із цікавістю вислухала жінку. Прощаюся. Обіцяю навідатися на наступний ювілей. Вона у відповідь щиро усміхається. Каже, що чекатиме.

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber
Редактор: Аліна Книжник
7-01-2021, 11:56
Коментарів 0 Переглядів 3 085


У жителів села Біла наприкінці 2023 року через підвищення напруги перегоріли електроприлади. Василь Шокостюк подав до суду та домігся компенсації від "Чернівціобленерго". "МБ" розпитав у чоловіка, як йому це вдалося.

Сергій Цюга воює майже три роки, отримав орден "За мужність" III ступеня.
• Новини партнерів
купити айфон 15 у Львові, ціни в Україні

ФОТОРЕПОРТАЖ Переглянути всі фоторепортажі

Олена Рєпіна – випускниця Міжнародної програми "Капеланська академія"


«По ліки їду дев’ять кілометрів». Блог Людмили Осадчук
Як живуть мешканці села Чорнівка, яке приєднали до Чернівецької територіальної громади
Долар не буде вищим за 47 гривень. Блог Богдана Сторощука
Які будуть ціни, курс долара та інфляція у 2025 році
ВІДЕО Переглянути все відео

Паровоз не курсував уже понад 60 років

Чернівецька філія Державного підприємства "Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" — це надійний партнер із забезпечення точності вимірювань, сертифікації продукції та відповідності стандартам. Філія запрошує до співпраці місцевих виробників, організації та фірми, які займаються виробництвом, експортом та імпортом, реалізацією продукції.

"Профі-Центр" — це не стереотипне середовище для вивчення іноземної. Насамперед це осередок, який має не тільки ефективну навчальну базу, яку може запропонувати студентам, а й відповідні підтвердження цьому.

Кожен маленький гість отримає солодкий подарунок за віршик чи талант. Варто лиш продекламувати віршик чи розповісти, яким чемним був цього року.