85-річна чернівчанка Анна Гнатишин зв’язала тапочки для хворого бійця.
Про це йдеться у публікації газети "МБ"
Про Сергія Штефуника, який після важкої травми хребта й ампутації правої руки проходить лікування у Львівському шпиталі, жінка дізналася з матеріалу в "МБ".
Йдемо до Анни Михайлівни разом із Андрієм Циганчуком, головою студентської ради Чернівецького політехнічного коледжу. Цей навчальний заклад опікується Сергієм Штефуником, передає ліки.
"Молодий буковинець" передплачуємо 45 років"
Нас зустрічає привітна жінка, опираючись на паличку.
– Це моя третя нога, без якої кроку не ступлю, – скаржиться пані Анна. – Десять років тому впала, пошкодила ногу. Зробили мені операцію, вставили штир. Тепер ходжу тільки з паличкою по квартирі, не можу спуститися на вулицю з третього поверху. Ще простудилася, це дало ускладнення на вуха, тому користуюся слуховим апаратом. Він уже старий, погано чую, тому говоріть зі мною голосніше. Незважаючи на всі болячки, не можу просто сидіти, склавши руки. В’яжу тапочки для сусідів, знайомих. На одну пару витрачаю чотири-п’ять днів. Люди задоволені, дякують. Залишилося трохи шерсті від тапочок, які в’язала для сусіда, то вирішила зробити для цього хворого бійця. Прочитала про нього у вашій газеті, побачила фото. І так мені шкода його, що аж плачу. Я дитина війни, народилася у 1936 році. Мій тато був учасником бойових дій. Добре знаю, яка це біда. Постійно стежу за тим, що відбувається на Донбасі. Дуже хвилююся за наших хлопців. За кожного вбитого та пораненого болить серце. Коли бувають спокійні дні, то радію, мов дитина. Хочу дожити до того часу, коли ця війна нарешті закінчиться.
Стіл у кімнаті завалений газетами. "МБ" ми передплачуємо давно – із 1975 року. Це вже 45 років, – запевнила жінка. – Дуже люблю вашу цікаву газету. Читаю від першого рядка до останнього. Також передплачувала ваш "Добрий порадник". Зберігаю всі номери".
"Мама шила, вишивала, в’язала"
Анна Михайлівна проживає з донькою та онуком. Родом вона з Львівщини. Після закінчення технікуму статистики у Самборі отримала спрямування на Буковину. Деякий час працювала на Кіцманщині, а потім – в Чернівецькому обласному статуправлінні.
– Маю 47 років стажу, – хвалиться жінка. – Дуже любила свою роботу. Часто їздила у відрядження, зокрема до Києва. Завжди розмовляла українською мовою, то кияни просили мене навчити їх. У Чернівцях знайшла своє кохання. Із чоловіком Петром ми прожили гарне життя. На жаль, він помер. Маю двох дітей, двох онуків та двох правнуків.
– Мама завжди була дуже активною, все встигала: і на роботі, і вдома. Шила, вишивала, в’язала. Ось вишила цю накидку для телевізора, – показує донька Надія, яка працює в медуніверситеті. – Навіть зараз мама усім цікавиться: читає газети, дивиться новини по телевізору.
Як розповіла директорка Чернівецького політехнічного коледжу Людмила Фесік, вони передали дві пари тапочок від Анни Гнатишиної рідному братові хворого бійця Дмитрові, який поїхав до Львова. Сергій Штефуник їх уже отримав і дякує добродійці за гарний подарунок.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
