"Взимку замість куртки": чернівчанка носить речі з шерсті своїх собак

Чернівчанка Лідія Акімова вже багато років тримає собак. Зараз у неї двоє чудових домашніх улюбленців – величезні білосніжні песики породи самоїд (група північних їздових собак).

У тваринок довге хутро, яке потребує постійного догляду: миття, а особливо вичісування. Проте песики не залишаються в боргу перед дбайливими господарями. Адже з їхнього казкового пуху можна робити светри, шалі, шапочки, шкарпетки, шарфи, пояси.

І чернівчанка носить цей одяг із шерсті своїх тварин, йдеться у публікації "МБ".





"Із двох моїх самоїдів сиплеться дуже багато хутра, - розповіла "МБ" Лідія Акімова. - Зараз вони переважно на вулиці, а раніше більше перебували у помешканні. Їхнє хутро було всюди. Також під час вичісування (а це треба робити регулярно, раз на місяць-два, щоби хутро було гарним та здоровим) шерсть вилітала пасмами. Шкода було його викидати, адже воно приємне та м’яке на дотик. От ми й подумали: якщо з овечої вовни виготовляють різні речі, то, може, і з собачого хутра теж щось роблять?"



Випадково у соцмережах натрапила на майстриню Тетяну з Кривого Рогу. Вона переробляє шерсть собак, кроликів та інших тварин на нитки, з яких потім вив’язує неймовірні речі. Використовує шерсть різних порід собак: самоїдів, чау-чау, тибетського мастифа, вівчарок, акіти, хаскі, шпіца, ретривера, пуделя, йорка тощо.

Тож ті величезні мішки шерсті, які раніше викидали, ми почали надсилати їй і замовляти з них усілякі вироби. Часом доводилося чекати не один місяць, поки отримували замовлення, адже у цієї майстрині багато клієнтів з усієї України".

У жінки назбиралося вже чимало виробів, зв’язаних із пуху її улюблениць Шатті та Майї. Зокрема, для себе Лідія замовила величезне пончо, шарф, шапку, тапочки. Для дворічної доньки Мелісси - кардиган, шарф, шкарпеточки. Батькові – широкий пояс від болю в спині.



Собаче хутро не лише тепле, а й лікувальне, зауважує чернівчанка. Стверджує, коли її батька болить спина, пояс кілька днів допомагає його позбутися. А шкарпетки зігрівали донечку з самого народження.

"Донечка народилася на початку зими, раніше очікуваного терміну, - розповідає жінка. – Саме вчасно надійшли заздалегідь замовлені для неї шкарпеточки. Я схопила їх і поїхала до пологового. Одразу після народження одягнула Меліссі, адже їй як недоношеній потрібно було особливо багато тепла. Оці шкарпеточки зігрівали доньчині ніжки Вони злегка "поколюють", стимулюючи таким чином кровообіг. Проте це поколювання менш відчутне, ніж від виробів із овечої вовни. Окрім того, хутро самоїдів не викликає алергії".



Коли болить горло, Лідія замотується у шарф. Він приємний, м’який, шкіра у ньому "дихає".



А без тапочок з хутра самоїдів Лідія взимку не обходиться. Вони зручні ще й тим, що кроки в них тихі. Тож можна спокійно ходити кімнатою, не порушуючи сну Мелісси.




Єдиний незначний недолік виробів – спочатку з них вибивається пух. Щоби позбутися цієї "линьки", речі варто кілька разів випрати та продути феном.

"Моє пончо таке тепле, що взимку можна носити замість куртки. Одягаю цю красу для пішохідної прогулянки", - усміхається чернівчанка.



Така робота – не надто дешеве задоволення. Торік за кілограм готових ниток потрібно було викласти дві з половиною тисячі гривень. За в’язання – окрема ціна.



"Спочатку майстриня перебирає шерсть, кілька разів миє його спеціальними засобами, потім вичісує, пряде нитку. Воно чистеньке, зовсім не має характерного собачого запаху, навпаки, пахне шампунем", каже Лідія.


Фото Лідії Акімової

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram