У 1958 році експедиція Чернівецького краєзнавчого музею під керівництвом Б. Тимощука при розкопках селі Зеленів Заставнівського району на місці старого кладовища виявила фундаменти давньої білокамінної церкви – катедрального собору, датованого першою половиною ХІІ століття.

Храм був чотирьохстовпним з трьома напівкруглими апсидами та однією банею, стіни прикрашені різьбленими візерунками, підлога укладена різнокольоровими кахельними плитками. Його розміри 13,5 на 21,5 метрів, товщина стін фундаментів – до 1 метра. Висока церква виднілася на багато кілометрів і була орієнтиром для торгових караванів, що йшли по Дністру. Храм руйнувався двічі. Перший раз монголо-татарами у 1231 році, про що свідчить шар попелу, що знаходився нижчим рівнем, другий – у XVII столітті турецькими яничарами.



Про будівництво храму існує страшна легенда. Будівельники, почавши будівництво вдень, наступного для побачили, що все побудоване вночі було зруйновано. Так продовжувалося тричі, поки не з’явився старий дід і не сказав: "Буде доти валитись, доки не дасте йому жертви – людини". Будівельники послухалися діда і вирішили, що замурують у стіну жінку, яка першою принесе їм обід. Такою жінкою виявилась Марія – дружина одного з будівельників.

Чоловік замурував її у стіну, не дивлячись їй в очі, і не зважаючи на те, що на них у домі чекало мале дитя. Наступного дня стіни все стояли незруйнованими, а стіна, куди замурували Марію, ще довго була мокрою. Розповідали, що це було молоко з грудей жінки, адже вона годувала груддю немовля.

Навколо фундаменту церкви до сьогоднішнього дня збереглося багато кам’яних хрестів: як 18 – 19 століття, так і давньоруських. За свідченням мого екскурсовода вчительки Марії Смук, окремі з хрестів датується 4 століттям нашої ери.

На місці колишнього храму і сьогодні розкидані численні людські останки. А людський череп можна навіть побачити всередині цієї гробниці.



Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram