На нинішній Центральній площі Чернівців було до десятка різних пам’ятників.

Вони змінювалися з приходом кожної нової влади: австрійської, румунської, радянської.



Перший у Чернівцях релігійний пам’ятник "Оплакування Христа", більше відомий як "Пієта", встановили на тодішній площі Ринок у 1827 році. Це було скульптурне зображення Божої Матері, яка тримала на руках розіп’ятого сина.

Вважали,що Богородиця оберігатиме місто від всяких бід. "Пам’ятник встановили на згадку про драматичну подію: 1816 року в місті спалахнула велика пожежа, яка забрала цілий квартал від вулиці Руської до нинішньої Шкільної. Через вітер та нестачу води вогонь не вдалося погасити, отож всі будинки згоріли, – розповіла Леся Щербанюк, одна з авторів книги "Czernowitz. Історичні вулиці, будинки та видатні особистості". – "Пієту" створив скульптор Непомола на замовлення заможного чернівчанина Лазаря Михайловича. У релігійні свята тут проводили богослужіння. В 1874 році біля цього пам’ятника відзначали 100-ліття панування Австрії на Буковині. Подібну скульптуру Богородиці можна побачити на християнському цвинтарі в Садгорі". "Пієта" простояла в центрі міста 97 років. У 1923-му її перенесли біля єзуїтського костелу "Серце Ісуса", а в 1950-му знищили.



З приходом румунської влади на місці "Пієти" встановили монумент "Unirii" ("Возз’єднання"), який простояв до 1940 року. На ньому був зображений румунський піхотинець у амуніції з прапором і гвинтівкою в руках. Дівчина у національному вбранні символізувала "визволену" Буковину. Біля підніжжя дикий бик топтав двоголового австрійського орла. Пам’ятник відкрили 11 листопада 1924 року за участю членів королівської сім’ї та уряду Румунії.

Коли 1940 року в місто вступила Червона армія, монумент розбили. Натомість на площі встановили на постаменті дерев’яну п’ятикутну зірку, пофарбовану в червоний колір, що освітлювалася зсередини електричними лампочками. Її знищили румуни, які повернулися у 1941-му. На цьому місці спершу встановили керамічну вазу, яку забрали з двору Резиденції митрополитів. Згодом тут з’явилося бронзове погруддя Адольфа Гітлера. Як писав Іван Снігур, колекціонер і дослідник Чернівців, його викрали разом із дошкою, до якого кріпився бюст.

Крадія не встигли покарати, бо наступного дня 1944 року до міста повернулися радянські війська. На площі, яку назвали Червоною, розбили клумбу у вигляді п’ятикутної зірки, а згодом встановила дерев’янний 15-метровий обеліск з гербами радянських республік.

Сьомого листопада 1951 року на п’єдестал з червоного граніту піднявся Ленін. Його простягнута правиця, як жартували чернівчани, вказувала чи то на банк навпроти, чи то на громадські вбиральні, що на вулиці Руській. Скинули вождя пролетаріату шостого вересня 1991року. Зараз на цьому місці стоїть дерев’яний хрест. Греко-католицька громада домагається відновлення скульптури "Пієта".




Цікаві факти

*Колись у Чернівцях встановлювали пам’ятники на честь визначних осіб або важливих подій. Вони віддзеркалювали ту епоху, коли їх створювали. *Першими пам’ятниками були кам’яні та дерев’яні розп’яття, скульптури святих або канонічні композиції на біблійну тематику. Їх виготовляли з природного каменю, пісковику, металу, цементного литва.

*За Австрії пам’ятники у місті виготовляли з дорогих матеріалів. Наприклад, скульптуру "Австрії" зробили з найдорожчого сніжно-білого карарського мармуру. Обеліск 41-го піхотного полку –і з сірого дрібнозернистого богемського граніту, військову декорацію та орла на вершині монумента відлили із корундової бронзи.

*На нинішній Соборній площі до 1940 року були чотири пам’ятники австрійського та румунського періодів. Урочисте відкриття монумента "Австрії" відбулося 4 жовтня 1875 року. Його звели на спогад про 100-літній ювілей приєднання Буковини до Австрії. Кошти збирали всім краєм. Пам’ятник дружині австрійського цісаря Єлизаветі, яку вбили, стояв у сквері навпроти Буковинської крайової управи. Його теж звели на пожертви буковинців і відкрили на початку жовтня 1911 року. Та обидва ці пам’ятники демонтували з приходом румунської влади і передали до Чернівецького краєзнавчого музею. Натомість тут встановили два погруддя – поета Міхая Емінеску та прем’єр-міністра Румунії Іона К. Братяну. Ще один пам’ятник Перемоги на Соборній площі з’явився за радянських часів. Розпочали його споруджувати 20 серпня 1945 року і завершили 2 липня 1946-го.

*Пам’ятник солдатам 41-го піхотного полку встановили на честь загиблих воїнів-буковинців. На вершині обеліску був орел з розкритими крилами та бойовим знаменом у пазурах, що символізувало мужність і готовність виконати воїнський обов’язок. У нижній частині знаходилися схрещені прапори та гірлянди квітів. На цоколі вибито трьома мовами – німецькою, румунською та українською: "Поляглим на полю слави синам-борцям 41-го піхотного полку імени архікнязя Євгенія вдячна Буковина". На тильному боці озолоченими римськими цифрами викарбували роки: "1701 – 1901". Освячення пам’ятника відбулося 2 грудня 1902 року. Знесли його на підставі рішення міськвиконкому вночі 12 грудня 1949 року та вивезли.

Легенди

Як розповідали старожили міста і писав німецький історик Вагнер, ця пригода сталася тоді, коли в Чернівцях панувала румунська влада. На площі Ринок стояв пам’ятник, на якому бик топтав австрійського орла. Якось студенти-українці вирішили пожартувати з нього. Вони купили в селянина фіру сіна і сказали йому: "Вуйку, це сіно треба скинути на площі перед биком, бо скотина хоче їсти". Чоловік слухняно виконав цю вказівку. Як добрий господар, ще й відро води поставив перед биком, щоби той мав чим запити. Жартівники втекли, а вуйка затримали жандарми. Та, вислухавши його розповідь, відпустила зі сміхом. Цю легендарну подію описав письменник Василь Кожелянко у романі "Срібний павук".

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram