Вижниця - невелике прикарпатське містечко з населенням всього у 5 тисяч мешканців. Але дивовижна краса навколишніх гір та лісів, стрімкого Черемошу у поєднанні з оригінальною архітектурою австрійських часів робить її справжньою перлиною прикарпатської частини Буковини.
Одна з перших згадок про місто датується 1158 роком. За правління князя Ярослава Осмомисла тут було побудовано фортецю Городок-на-Черемоші. Навколо фортеці стояло дві вежі, на яких чергували вартові. У 1259 році фортецю зруйнували монголо-татарське військо під керівництвом Бурундая, і з двох веж залишилася лише одна.
За однією з легенд, ця вежа й дала назву поселенню – "Вежниця". За другою легендою назва "Вижниця" погодить від вишень, яких тут дуже багато. За третьою ("Возниця", "Важниця") – від слів "віз" або "вага", пов’язаних з торгівлею, а за четвертою назва поселення пов’язана з висотою та навколишніми горами.
Офіційною ж датою заснування Вижниці є 1501 рік. Саме в цьому році місто вперше згадується у книжці молдавського літописця Йона Нікулче. Літопис свідчить, що за часи Штефана Великого після перемир’я з поляками польський король подарував І.Тевлуту ряд сіл, серед яких згадується і Вижниця. В 1767 році молдавський господар видав йому грамоту на право торгового містечка. У XVIII столітті Вижниця вже була одним з найбільших поселень у Буковині. Але найбільшого розквіту містечко зазнало за австро-угорських часів, коли місто стало найважливішим торговим пунктом Буковини, пов’язаним з лісовим господарством. А у 1885 році Вижниця стає повітовим центром – резиденцією повітового уряду і повітового суду.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
29-09-2020, 22:30
0
3 149
