Відомому українському кіноактору та режисерові Івану Миколайчуку сьогодні мало би виповнитися 79 років.
Як повідомляє прес-служба Чернівецької ОДА, із нагоди дня народження митця у його рідному селі Чорториї, що на Кіцманщині, традиційно відбувається фестиваль "На гостини до Івана". Однак цього року свято скасували через карантинні обмеження.
Натомість в області проведуть низку інших заходів, які допоможуть більше дізнатися про Івана Миколайчука та згадати найвидатніші його роботи.
Наприклад, можна переглянути віртуальну екскурсію мистецько-меморіальним музеєм-садибою Івана Миколайчука "Над Черемошем, де народився Миколайчук".
Також буковинці матимуть змогу подивитися прем’єру фільму "Іванова душа мелодією лине в небо". А Перший Буковинський інтернет-канал покаже кращі кінострічки Івана Миколайчука.
Крім того, Мирослав Лазарук опублікує на faceboоk-сторінці Чернівецького обласного меморіального музею Володимира Івасюка" одну з новел свого роману "Чорторийські марева-видіння" – "Двоє – на крутих віражах".
Хто такий Іван Миколайчук?Народився у багатодітній селянській родині — одним із 13 дітей; дехто з його братів і сестер досі мешкає в с. Чортория. У селі відбудували батьківську хату Миколайчуків, облаштувавши під музей-садибу. З 12 років грав у сільському самодіяльному театрі. Закінчив середню школу в с. Брусниця (її дерев'яне приміщення збереглося, а в новому приміщенні тепер діє музей І. Миколайчука). 1957 — закінчив Чернівецьке музичне училище. 1961 — закінчив театр-студію при Чернівецькому музично-драматичному театрі ім. О.Кобилянської. 29 серпня 1962 — одружився з акторкою того ж театру Марією Карп'юк. З 1963 по 1965 — навчання на кіноакторському факультеті Київського інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого (майстерня В.Івченка). В кіно дебютував ще студентом — у курсовій режисерській роботі Леоніда Осики "Двоє".
Загальне визнання Миколайчукові принесли ролі молодого Тараса Шевченка у фільмі "Сон" та Івана Палійчука у "Тінях забутих предків". Знімався в них одночасно, також навчаючись на 2-му курсі. "Тіні забутих предків" здобули 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них — 24 Гран-прі) у 21 країні й увійшли до Книги рекордів Гіннеса.
У фільмі "Комісари" (1970) зіграв комісара Громова — людину з загостреною моральною сприйнятливістю і духовним максималізмом. Картина стала помітним явищем в українському кінематографі, вона довела, що Миколайчук схильний до тонкого психологізму, до несподіваних контрастів і навіть парадоксів характеру. З фільму "Білий птах з чорною ознакою" (1971) почалася нова сторінка у творчості Миколайчука — крім актора, він стає ще й сценаристом.
У фільмі Бориса Івченка "Пропала грамота" (1972) був не лише виконавцем колоритної ролі козака Василя, а й фактичним співрежисером. Працював над музичним оформленням фільму — картину супроводили пісні у виконанні тріо "Золоті ключі" (Ніна Матвієнко, дружина Марічка Миколайчук, Валентина Ковальська), у створенні якого І.Миколайчук відіграв не останню роль. В "Пропалій грамоті" він дав нове життя звучанню бандури — в жодному фільмі не використовувалися такі можливості цього інструмента.
1970-х років почалися гоніння на діячів української культури. Випровадили з кіна, а потім заарештували Сергія Параджанова. Зі звинуваченням у націоналізмі зіткнувся й Миколайчук. Вперше це сталося ще 1968 року, під час зйомок фільму "Анничка". У відповідь Миколайчук спалахнув, намагаючись пояснити різницю між "націоналізмом" і "патріотизмом". Інцидент закінчився доносом у Київ, де Миколайчука кваліфікували як "людину ворожої ідеології". Ще більш ускладнилася ситуація після фільму "Білий птах з чорною ознакою". Стрічку, що здобула Золотий приз Московського міжнародного кінофестивалю, сприйняли як мало не випад ворожих націоналістичних сил. Акторові не раз доводилося пояснювати свою позицію в різних інстанціях.
"Тіні забутих предків" на довгий час фактично заборонили до показу. "Пропала грамота" вийшла на екрани лише наприкінці 1980-х років. І.Миколайчука поступово майже відлучили від творчого процесу. Впродовж 5 років, за вказівками партійних бонз, його прізвище викреслювали з більшості знімальних груп, хоча багато режисерів хотіли бачити актора у своїх фільмах.
Лише 1979 року, завдяки заступництву секретаря з питань ідеологічної роботи Харківського обкому КПУ Володимира Івашка, вдалося отримати дозвіл на зйомки фільму "Вавилон ХХ" за романом Василя Земляка "Лебедина зграя", в якому Миколайчук виступив сценаристом, режисером, актором і навіть композитором. 1980 року картина здобула приз "За найкращу режисуру" на Всесоюзному кінофестивалі у Душанбе.
Наступний фільм, "Така пізня, така тепла осінь" (1981), режисером якого був Миколайчук і сцени з якого раз у раз перезнімалися з ідеологічних міркувань, уже не мав такого успіху, як "Вавилон ХХ".
У 1983 — Миколайчук створив сценарій картини "Небилиці про Івана", 1984-го готувався до роботи над фільмом за цим сценарієм, але постановку "Небилиць…" дозволили тільки восени 1986 року. Проте через важку хворобу автор почати зйомки так і не зміг. Фільм зняв 1989 року (уже по смерті Миколайчука) Борис Івченко.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
15-06-2020, 07:49
0
2 892
