Карантин торкнувся найвіддаленіших куточків Буковини.
Кореспонденти molbuk.ua побували на хуторі Америка, що за кілька кілометрів від села Стара Жадова Строжинецького району.
-Так, то вже Америка, лиш долярами у нас не платять, - жартує старенький господар одного з обійсть, йдучи за конем. – Ади видите, яка у нас Америка? – показує на калюжі посеред розбитої ґрунтовки. – Навіть в селі на трасі яма на ямі, отак доґаздувалися, а у нас і ґрейдера не дочекаємося. Ви он з Вижниці через міст переїдьте на франківський бік – там дорога така, що заснеш в машині, а у нас руль втримати не годен.
Чоловік пояснює, що молодих сімей тут залишилося менше десятка. А коней тримають майже в кожному дворі. Бо без цього транспорту тут ніяк. Потім підганяє свого гнідого і ступає за ним в борозну: робота не чекає.
Справді, невдовзі наздоганяємо одразу дві підводи. Засмаглий Роман, що керує першою, каже, що, якби на карантин, його і багатьох інших працездатних мешканців хутора уже б давно тут не було:
-Документи, все готове – не пускають. Границі закриті. Їдемо картоплю сусідові підгорнути. Колись у Чернівцях робив майстром виробничого навчання в училищі. Скоротили. І відтоді по заробітках. А тепер через цей карантин все прикрилося. Хочу до Бельгії. Раніше на Москву їхав, там була хоч зарплата, тепер подав сюди. Два місяці чекаю – не знаю, коли зможу виїхати.
На запитання, як же без грошей і чим за газ платите, чоловік полегшено посміхається: "Газу в мене нема. Газ маю знаєте який? Сухий! Пішов до лісу – сухого газу набрав, і хватає. Спасає лиш те, що тут живемо на всьому своєму: город, яйця, картопля, сало, сметана, бо корову тримаю. А якби запасу цього не було – то не знаю. От їдемо – той 20, той 50, той 100 гривень, хто скільки може".
Ліс забезпечує американців не лише "газом", а й заробітками на ягодах і грибах. Місцеві розповіли, що сезон білих грибів уже розпочався.
Далі на полі зустрічаємо цілий гурт робітників, що завзято сапають картоплю.
-Кожні вихідні сюди їдемо, - розповідає жінка, відклавши на хвилину сапу. Пані Мар’яна народилася в Америці, але вже давно живе і працює в Чернівцях. Однак в Америці має чималий пай, який батьки заробили в колгоспі, тож частину засаджує разом з сім’єю, решта здає в оренду. Батьківську хату планувала продати, але передумала. Каже, під час карантину вона дужа згодилася. Брат, який повернувся із заробітків з Франції, два тижні там сидів на самоізоляції. Лише продукти йому на подвір’ї залишали.
-Ви не думайте, що то хутір і до вірусу тут байдуже, - зауважує жінка. - Тут всі, як і у місті, карантину дотримувалися: до магазину без маски не пускали. Хто з заробітків повертався, сиділи вдома по 2 тижні й більше. До церкви ті люди, які раніше постійно ходили, і далі ходять. А ті, котрі дома сидять, також стараються хоча би якусь записочку передати на службу.
60-річна Люся з Чернівців переселилася до порожньої батьківської хати в Америці 2 місяці тому. Каже, що ховається у цій глушині від небезпечного вірусу. "Я нікуди не виходжу, бо я після інсульту, - каже жінка. - Сина, якщо треба, то за продуктами відправлю. Він у Чернівцях живе, але по роботі їздить у Мигово, на Вижницю. А я ні в магазин, ні навіть до сусідів не йду, щоб бува не заразитись".
Далі за всіх, аж під лісом, живе колишня вчителька, 90-річна Ірина Тарнавська. Каже, що мала астму, але після переїзду до Америки вилікувала її цим чистим повітрям, а ще настоянками з живиці та молоденької хвої.
-Зараз стільки людей хворіють на легені, а то ж від бронхітів, астми, туберкульозу, запалення і інших легеневих хвороб так добре пожити серед цієї природи, молоко козяче попити, - каже жінка і додає на прощання: - Як ото будете йти звідси до дороги, наломіть собі гілочок зі смереки на чай, тут вона чиста і дуже лікувальна".
Більше про життя буковинських американців читайте у четвер у газеті "Молодий буковинець".
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
