40 днів тому, 17 березня, на 61-му році життя відійшов у вічність відомий буковинський активіст і громадський діяч, "голос чернівецького Майдану" Юрій Скорейко.
Яким Юрій Скорейко запам’ятався за життя? Про це ми запитали у відомих буковинців та найближчих його друзів.
"Був дуже вразливим до неправди"
"Ми зналися ще зі студентських років, – розповіла "МБ" волонтерка, педагог Галина Абрам’юк. – Життя іноді розводить, але у нас було те, що завжди об’єднувало – це, власне, Україна і любов до неї. І коли ми вперше побачились тут на Майдані, я ще раз ствердилась у думці, що найголовніше, що об’єднує людей – це любов до України. Люди бувають різними, але найбільш визначальною рисою Юрка було те, що він ніколи не йшов на компроміс із власною совістю. Він завжди діяв по совісті. Він ніколи не прогинався. Попри всю свою мужність, він був дуже вразливим до неправди і несправедливості. На ці речі він надзвичайно емоційно і боляче реагував. Гадаю, що його серце було зраненим від цієї несправедливості. А ще він був глибоким аналітиком. Усе, що відбувається в державі зараз, він завжди пов’язував із тим шляхом, який проходила Україна".
Громадська активістка Любов Свіріденко розповіла про Юрія Скорейка таке:
"Він був з тих, кому не однаково. Він згуртував навколо себе тих людей, які люблять Україну. Пригадую нашу зустріч на Буковинському віче. Він торкнувся до мого плеча і сказав: "Разом поборемо! Ми сильні – вистоїмо!". Наче на скрижалях закарбувалися його слова. І пішов він, тихо, не попрощавшись…".
"Стояв на позиціях України"
"Ми з Юрієм практично однолітки – він з 59-го, а я з 60-го, – розповідає сільський голова Борівців Олександр Гордей. – Ми закінчували разом школу. Він з дитинства був лідером, ініціативним хлопцем. А його батьки були справжніми патріотами України. У ті комуністичні часи, коли не можна було висловлювати власну думку, вони, не дивлячись ні на що, залишались на позиціях України. Грамотний був чоловік, шкода, що таке сталося".
Оксана Савчук із дуету "Писанка" також поділилась своїми спогадами про Юрія Скорейка:
"Це така велика біль. Плачемо, і не можемо змиритися з тим, що сталося. Ми краяни – родом з Кіцманщини. Не можу сказати, що ми були дуже близькими друзями, але насправді дуже часто перетиналися. Ту любов до України, яку він мав у серці, так умів множити, що люди, що були біля нього, переймалися так, як і він.
Нам не вкладається в голові, що його немає. І, мабуть, ще довго ми до цього звикатимемо. Але коли Юрій відійшов у вічність, Україна загубила тисячі добрих вчинків. Він завжди всюди встигав, і завжди був першим. Юрій був лідером, і великим-великим патріотом України".
Досьє
Скорейко Юрій Георгійович народився 21 липня 1959 року в селі Борівці Кіцманського району. Свою трудову діяльність він розпочав після закінчення середньої школи у 1976 році в колгоспі. Після служби у армії вступив на історичний факультет ЧДУ. Після його закінчення у 1988 році працював на об’єднанні "Електронмаш", а також у Чернівецькій ОДА – де пройшов шлях від головного спеціаліста до в.о. начальника управління з питань інформаційної політики та преси.
Юрій Скорейко працював також власкором "Укрінформу" на Буковині, заступником голови правління ВАТ "Красноїльський ДОК", в апараті Верховної Ради.
Він одним із перших виступив проти путчу ГКЧП, був активним учасником національно-визвольного руху 90-х років минулого століття. Юрій Скорейко доклав зусиль для встановлення та розвитку в Чернівецькій області УПЦ КП.
Крім того, він був одним з перших, хто виступив на Майдані Незалежності у Києві від Чернівецької області проти диктатури злочинної влади Віктора Януковича. Юрій був одним з організаторів Майдану та Революції Гідності у Чернівцях.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
