У домі Кречуняків одну кімнату відведено для домашніх улюбленців. Адже в них є і кіт, і собака, і навіть єнот. Якщо до перших двох всі звикли, то до такого екзотичного звірка ставлення особливе. А от господиня дому Інна до нього вже звикла, як до одного з членів сім’ї. У нього навіть ім’я "людське" – Юра.
Про це йдеться в публікації "МБ"
"Міг обнишпорити гостям усі кишені"
– З одного боку звикла, а з іншого – ні, бо від Юри завжди можна очікувати чого завгодно, – розповідає пані Інна. – Якось ми прийшли додому і злякалися: думали, що нас пограбували. У хаті ¬застали страшенний безлад: все з шаф було розкидано на підлозі, тарілки побиті, крупи, борошно, цукор встелили долівку на кухні. Словом, добрячий погром. Виявилося, що донька недобре зачинила клітку, де живе єнот, і він похазяйнував, поки нас не було вдома.
Пані Інна розповіла, що Юра – не єдиний єнот у їхньому домі. Першим єнотом у сім’ї Кречуняків був Фіма, але він вже помер.
– То був наш "малюк". Ми годували його із сосочки, бо взяли маленького, а в дорослому віці він важив понад 30 кіло. Через постійне спілкування з нами Фіма був зовсім ручний, на відміну від Юри. Він сміливо йшов до людей, міг обнишпорити гостям усі кишені і витягти звідти все дрібне. Фіма не боявся йти на руки, був дуже комунікабельний. А от Юра – ні. Він у нас вже понад три роки, і ось тільки недавно почав сміливо виходити з клітки, гратися з котом. До речі, Фіма кота не любив, а Юра залюбки з ним бавиться.
Історія з єнотами у сім’ї Кречуняків почалася 2014 року, саме тоді вони зважилися завести Фіму. А от історія Юри – особлива. Інна Кречуняк розповідає, що другого єнота вони їхали забирати до Києва у 2016-му, йому тоді був рік. Господарі тваринки жили в Донецьку і змушені були виїхати через воєнні дії. Єнота віддавали в добрі руки. Перед тим Кречуняки мали зняти на відео умови, в яких живе Фіма, щоб хазяї пересвідчилися, що руки таки добрі.
– Справа в тому, що нам стало дуже шкода тваринку, адже дуже часто їх дресирують для собачих боїв. Виявляється, єноти більш витривалі, ніж собаки. Тому тим господарям потрібно було переконатися, що ми забираємо його не для цькування. І ми, відповідно, не хотіли, щоб цю тваринку хтось забрав із подібною метою. Так у нас і стало два єнотики – Фіма і Юра.
Про манери й поведінку єнотів пані Інна може розповісти чимало. Загалом, каже вона, єноти – наче шестилітні діти. Вони добре навчаються, дуже уважні, вловлюють настрої хазяїв, але страшенні маніпулятори. Єнотам треба приділяти багато уваги, бо без неї вони дичавіють. А ще ці звірі легко набувають звичок своїх господарів.
– Фіма, наприклад, мав чимало іграшок, але одну облюбував так, що з нею навіть спав. Дуже любив дивитися мультики. Він навіть улюблені мав і дуже дратувався, коли канал перемикали, – згадує жінка. – Цікаво було, коли ми кулер привезли. Єнот його ніколи раніше не бачив, але підбіг і миттю відкрив кран і напився води. Ми були вражені! Однак без догляду їх залишати не можна, адже єноти можуть нашкодити і собі, і будинку. Коли Фіма, наприклад бачив, що двері у ванну відчинені, ми з ним наввипередки бігли, щоб встигнути першому, бо коли він діставався до крана, то з душу рясно поливав не тільки себе, а й все навколо. Тому на ніч і на час відсутності ми закриваємо Юру в клітку.
"Все, перед тим, як їсти, вони ретельно миють"
Клітка в Юри – це такі собі апартаменти два на три метри з будиночком, канатом, колесом та іншими забавками, аби тварині не було сумно.
Господиня зауважує, що єноти великі чистуни. Все, перед тим, як їсти, вони ретельно миють. Ходять у лоток, як коти, і часто миють ручки (в єнотів це не лапи, а саме руки).
– У Юри є миска з водою, і він кожен овоч, кожен фрукт, який ми йому даємо, обмацує і миє. В інших тварин більше нюх розвинений, то вони можуть і на нюх сприймати, а єнот сприймає через тактильні відчуття, – розповідає Інна.
Щодо харчування, то воно звичайне: овочі, м’ясо, горіхи, коренеплоди. Господарка екзотичного звіра каже, що кожен із єнотів мав свої уподобання.
– Юра, наприклад, яблука, огірки і зелень не їсть, а ось Фіма їх дуже любив. Зате Юрі до смаку виноград, різні горіхи. Багато людей переводять єнотів на корми. Так робити не раджу. Ми так вчинили з Фімою, і це його згубило. Це наша велика помилка, про що ми надзвичайно шкодуємо. Тварини мають харчуватися різноманітно. Домашні улюбленці – це завжди радісно і приємно, наші діти їх обожнюють, особливо єнотиків. Але заводити їх вдома я не раджу. І не через те, що вони бешкетують, просто їм потрібна максимальна увага і дуже багато часу, а сьогодні це вкрай складно, – підсумовує Інна Кречуняк.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
