76-річного мешканця мікрорайону Ленківці Романа Гаврильця називають живою легендою буковинського спорту. У 60-х роках минулого століття він успішно захищав честь чернівецьких команд "Буковина" та "Авангард".

Нині пан Роман проживає сам у Ленківцях. У вітальні ветерана – бібліотека про розвиток футболу в області. Чоловік володіє унікальними історичними світлинами перших футбольних команд міста і навколишніх сіл, йдеться у публікації газети "Молодий буковинець".



Про кожне фото і гравців команд, що зображені на них, пан Роман знає багато історій.

"Була у Ленківцях прекрасна команда "Січ", – говорить він. – У Мамаївцях була команда

"Гонта". Кіцмань славився "Кармелюком". У Рогізні були дві команди "Луг" і "Вільшина". Жучка мала команду "Прут", а в Садгорі був "Довбуш" – це була команда на кшталт фармклубу. У них готувалися кадри для першої команди міста – "Авангарду".

"По шиї отримаєш, іди грай!"

– Я люблю футбол з дитинства, – Роман Іванович згадує про початок своєї спортивної кар’єри. – Тоді у Ленківцях була команда, яка до війни називалась "Січ", а потім перейменували у "Колгоспник". У 1949 і в 1950 була чемпіоном Чернівецької області. Починав я з цієї команди.

– Поїхали ми грати товариську гру в Садгору, – продовжує чоловік. – Треба було знайти центрального захисника. Зібрав нас тренер Захарій Басараба, який колись грав за "Динамо". Вишикував. Мені було 15 років, і я виявився найвищим серед усіх у шерензі. Він мені каже: "Будеш центральним захисником". Я зніяковів: "Та я не можу, я не знаю… ". Тренер відповів: "По шиї отримаєш зараз, іди грай!".

Перший тайм ми програли 2:0. У другому три голи забили і перемогли з рахунком 2:3. Так почалась моя кар’єра. Пізніше захищав честь команди училища, виграли матч у Мукачеве. На Кубку міста дуже здорово відіграв гру, на якій мене помітили. Запитували про мене: "Хто такий? Звідки?". Підійшов суддя і каже: "Ти з якого року?". "Та з 43-го", – відповів. "Там за тебе почалися суперечки. То до тебе підійдуть і будуть говорити, хочуть в юнацьку команду запросити. Будеш грати за першість України". Там грали майстри – Мельник, Воронюк… Я був з села, встидався йти, бо будуть сміятися – "дєрєвня". Ось так мене і запросили в "Буковину". Я був перший сільський хлопець, який пішов грати у команду майстрів. За "Авангард" і "Буковину" грав з 1961 по 1967 роки. В 67-му лікарі мені заборонили грати у футбол, мав важку травму".



Про першу телетрансляцію футболу на Буковині

– Це був 1963 рік, – каже Роман Іванович. – Ми грали першу гру сезону. На чернівецькому стадіоні змагалися СК "Львів" та наш "Авангард". То була весна, і, звісно, поле було дуже м’яке, покрите болотом. Трансляція велася по телевізору на Чернівецьку та Львівську області, коментатор був зі Львова. Я був центральним захисником тоді, і ми всі в болоті були, брудні…

– У Ленківцях, – продовжує чоловік, – тоді були може два чи три телевізори на все село. І от, наступного дня після матчу я йду у вечірню школу. Зустрічає мене старша жіночка, так обходить, дивиться на мене. І гукає: "Боже, синку, дивлюся на тебе – ти такий чистенький, а вчора був у телевізорі весь у болоті!".

Ветеран каже, що пізніше по телевізору тривалий час не транслювали місцеві футбольні матчі.

"Але постійно за спортом на Буковині стежили газети і радіо", – додав Роман Іванович.



Родич легендарних спортсменів

Роман Гаврилець є родичем двох футболістів – братів Якубовичів – з легендарної чернівецької команди "УСК "Довбуш". Вона була заснована у 1920 році, і вважається першим українським футбольним клубом Чернівців.

Роман Іванович каже, що на честь одного з цих братів – Романа – його назвали батьки.

"Найбільше футболістів, які грали за "Довбуш", було із Великого Кучурова. Там була родина Суховерських, які грали всі роки. Були також два брати – Роман та Іларій Якубовичі. Вони мої далекі родичі, по моїй прабабі, і жили приблизно біля теперішнього стадіону "Мальва". На жаль, не знав особисто жодного з них.



Якось ми з "Авангардом" поїхали в Сучаву. Тут до мене підходить такий солідний дядько. Запитує: "Хто тут Гаврилець?". Кажу, я. Сам думаю: "О, Боже, це що, мене вже КДБ шукає?". Він до мене підходить і каже: "Я твій дядько". Виявилося, що його дружина Ляля була рідною сестрою братів Якубовичів. Вони жили в Сучаві. Зустрілися з нею, і вона мені сказала: "Я знала все життя, що у Ленківцях живе Роман, названий на честь мого брата".

Брати Якубовичі були дуже грамотні люди, добре вчилися в університеті – продовжує пан Роман – завжди були патріотами. На жаль, Романа розстріляли у Бабиному Яру. До речі, у нас в Ленківцях є пам’ятний хрест, де є прізвища людей, які воювали і за "руських", і проти, і загинули. Всі на одному хресті записані. Там є і його прізвище.

А ось Іларій, здається, поїхав і залишився у Канаді. Не знаю, чи хтось з його родичів там залишився".

Команда "Довбуш" проіснувала до 1940 року, і відновила свою діяльність лише в 2018 році. Ідея відродити формацію виникла у групи шанувальників футболу з Чернівців, серед яких двоє депутатів міськради – Віталій Матвієнко й Олександр Ставчанський.

Роман Гаврилець каже, що втішений, що сучасні молоді любителі спорту дбають про відновлення футбольної історії краю.



"Такий старший чоловік, але як файно грає!"

Навіть після завершення своєї футбольної кар’єри, Роман Іванович залюбки готовий пограти в м’яч із молоддю. Про одну із таких історій ленківчанин згадує із усмішкою:

"Маю неподалік нашого стадіону город. Йду якось з нього – босий, несу в’язку квасолі на плечах. Дивлюся, діти – по 14-15 років – грають у футбол. Команда старших і менших. Чую рахунок: "13:5", виграють старші. Знущаються, мабуть, над тими малими... Я беру, кладу ті квасолі на землю, і питаю: "Хлопці, можна, я за цих малих пограю?". Відповідають: "Давайте-давайте!". Почали грати. Закінчили з рахунком 15:13 на користь малих.

Наступного дня один чоловік в Ленківцях каже мені: "Слухай, шо ти там натворив? Прийшли додому мої діти: один грав за старших, інший – за молодших. Кажуть: "Прийшов якийсь дядько з квасолями, такий старший чоловік… Але як він файно грає у футбол!". Ось так мене почали впізнавати діти у Ленківцях".



Що писав "МБ" про Романа Гаврильця у 2001 році

"Він – жива історія буковинського футболу. Шлях у футбол розпочав у рідному селі Ленківцях під Чернівцями. Йому щастило на тренерів: З. Басараба, В. Чучумов, М. Гаврилюк, М. Пейсис, Ф. Дашков, М. Бреєв…

У команді майстрів "Авангард" дебютував у 1962 році. У 1966 році через важку травму завершив футбольну кар’єру гравця. В зональних змаганнях юнацького чемпіонату при командах майстрів СРСР Роман Іванович був визнаний кращим півзахисником (1960 р.) та захисником (1961 р.).

Пліч-о-пліч грав з відомими не лише на Буковині, а й в Україні майстрами футболу: М. Цериков, Л. Добіжака, Г. Подару, А. Рабич, О. Павленко, В. Воронюк, В. Осадчук, В. Сулима, Л. Ігнатенко, Є. Флейшер, В. Тимофеєв, Ф. Чорба, Е. Сурков, М. Мельник, В. і Ж. Семенови та М. Чепурський.

Жорстким і майже непрохідним захисником – таким пам’ятають його футбольні вболівальники зі стажем. Молодше покоління буковинських шанувальників "гри мільйонів" знає Романа Гаврильця вже як гравця ветеранської "Буковини" та футбольного інспектора. Він належить до талановитої плеяди футбольних "шістдесятників", які на початку 60-х ще зовсім юними влилися до досі незабутньої і багатої на гучні імена тодішньої головної команди краю – чернівецького "Авангарду".



З історії буковинського футболу

На Буковині футбол з’явився на початку ХХ століття. У 1902 році в Чернівецький університет приїхали брати Мауери, які проводили перші уроки з цього виду спорту. З 1903 по 1905 роки студенти збирались невеликими групами, навчались правилам гри, проводили тренування. Охочих відвідати ці заняття було немало. Спочатку спортсмени збирались на плацу поблизу річки Прут, де проводились футбольні зустрічі. На першій стадії розвитку футболу люди всерйоз не сприймали цей вид спорту. Та і не кожен розумів правила гри. І все ж, із кожним роком, футбол на Буковині набирав велику популярність. Закохані у цей спорт проявляли свій ентузіазм.

У 1903 році з’явився перший футбольний клуб – DFC на базі студентів. Згодом з’явилися й інші клуби. З 1910 року на Буковині почали регулярно проводитися футбольні матчі. Зокрема, Буковинський загальний спортклуб зіграв низку матчів.

Першою українською футбольною командою Буковини став "Український спортовий клюб "Довбуш", який з’явився у 1920-му році. Того ж року він не брав участі в осінніх змаганнях, бо гравці не мали форми. А вже через рік, у 1921-му "Довбуш" взяв участь у першості Буковинської ліги.

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram