У приготуваннях до свята брала участь уся сім’я: як наші предки готувалися до Різдва

Давні народні традиції та обряди Різдва збереглися до наших днів тому, що вони були пов’язані з родиною. На Буковині до Різдвяних свят починали готуватися ще від Введення або Миколая.


Етнограф Микола Шкрібляк розповів, як наші предки готувалися до Різдва, йдеться у публікації "МБ".



Довгими зимовими вечорами старші розучували з молодими та дітьми колядки. В одному селі могло бути до 30 кутів, і одна колядка могла звучати у декількох варіантах. Колядники збиралися в гурти, обговорювали, як вони одягатимуться, чи робитимуть вертеп.

До Різдва буковинці завжди намагалися зробити щось нове до господи, придбати обновки для себе та дітей. У приготуваннях до свята брала участь уся сім’я – від найстаршого до найменшого. Кожен мав гідно виконувати родинні традиції, щоб не пішла погана слава про цей рід.

До Різдва готували все господарство. Хата мала бути побіленою і прибраною, стайні та стодоли почищені.

Коли господиня заносила з комори велику дерев’яну миску з мукою і просівала її через сито, всі знали, що скоро свята. Перед тим, як місити тісто, жінка переодягалася у чистий одяг, молилася, прохала, щоби гарно спеклися хліб і калачі на добрий спожиток. До хати в цей час намагалися не пускати нікого чужого. Колись на Буковині випікали три види хліба: чорний, білий і жовтий. Ця традиція збереглася ще з язичницьких часів. Чорний хліб символізував землю-годувальницю, жовтий – сонце, а білий пекли на догоду богам".



Головною стравою на Святій вечері була кутя. "Вона складалася з очищеної у ступі пшениці, маку та меду. Це вже потім жінки почали фантазувати і додавати, хто що хоче", – каже пан Микола.
На столі мало бути 12 пісних страв. Це сакральна і дуже символічна цифра. Вона символізувало чи то 12 апостолів, чи то 12 місяців року. Якщо подивитися на набір продуктів, які входили до 12 страв, то це все те, що росло на городі, в полі, саду, лісі. Тобто все, що Бог дарує людині, аби вона могла вижити.

На Святий вечір за столом збиралася вся родина. Ні хлопці, ні дівчата не йшли на гулянки чи побачення. Шостого січня всі, навіть діти, дотримувалися строго посту. До вечері не можна було нічого їсти та пити.



На покуті ставили дідух, сплетений із колосків пшениці або різних зернових культур. Ця традиція збереглася ще з дохристиянських часів і символізувала зв’язок із предками. Його робили на трьох ніжках, що означало світ померлих, світ сучасний і рай. У деяких селах побутувала традиція підвішувати до стелі солом’яних павучків, що символізували будову світу. Старі люди казали: "Як пройде Святий вечір, таким буде для родини весь рік".

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram