Історичні події ХХ століття, що відбувалися на Буковині, позначилися і на Резиденції митрополитів.
У вересні 1914 року Чернівці вперше опинилися під російською окупацією, йдеться в публікації "МБ".
Нова влада намагалася змусити митрополита Володимира Репту відслужити урочисте Богослужіння за здоров’я російського царя. За відмову виконати цей наказ призначили покарання – відкрили на території Резиденції російський госпіталь для лікування військових із венеричними хворобами.
Після війни і приходу румунів 24 жовтня 1920 року в Синодальній залі Резиденції оголосили про відкриття румунського університету в Чернівцях. У церемонії взяли участь король Румунії Фердинанд І та королева Марія.
Про те, як виглядала тоді Резиденція митрополитів, можна дізнатися зі статті віденського журналіста Жана Гольдберга, опублікованій 25 вересня 1927 року в "Neues Wiener Journal": "Резиденція складається із головного корпусу посередині, семінарського корпусу із семінарською церквою ліворуч і корпусу для священників праворуч. Головний корпус з усіма допоміжними спорудами налічує 156 приміщень. Тут розташовані інтернат для семінаристів, теологічний факультет із 50-ма студентами, інтернат для учнів школи церковного співу і приватні помешкання радників консисторії.
Позаду головного корпусу розкинувся великий парк із акаціями, буками, фонтанами, квітковими клумбами. Я прогулявся цим майже безлюдним парком і побачив лише одного монаха, який сидів на лавиці, повністю поглинутий у свої роздуми. І коли часом між деревами промайнув силует митрополита, виникало відчуття, що це місце створене саме для таких людей, які уникають щоденного звичайного міського життя".
Продавали посуд митрополита
Після приходу Червоної армії у 1940 році митрополії довелося терміново покинути Чернівці та виїхати до Сучави. У Резиденції залишилися меблі, ікони, картини. Щоби зберегти їх, нова влада навіть призначила охорону. Проте, за свідченням очевидців, на міських ринках продавали посуд митрополита: порцелянові тарілки, срібні ложки, виделки та ножі.
Обласне партійне керівництво вирішило "використовувати митрополичі палати Резиденції як краєзнавчий музей". В архівних документах навіть зберігся текст екскурсії, який затвердила партійна комісія.
Під час окупації Буковини румунськими військами (липень 1941року – березень 1944-го) Резиденція відновила свій релігійний статус, до Чернівців повернувся митрополит Тит. Перед приходом радянської армії він встиг вивезти все цінне: унікальні книги, манускрипти, картини, гобелени, меблі, обладнання лабораторій, проєкти Йозефа Главки. Те, що залишалося, зокрема книги та документи, підпалили.
Велика пожежа в Резиденції, яка тривала майже шість годин, знищила конструкції перекриття горища і даху, дерев’яну стелю над Мармуровою, Блакитною і Трапезною залами. Вогонь пошкодив підлогу, доломітові колони, фресковий розпис на стінах, оздоблення інтер’єрів Блакитної та Рожевої зал, вікна, двері, залишки бібліотеки та митрополичого архіву, начиння домової церкви, кам’яні склепіння, фрески і меблі Трапезної зали …
У вцілілих приміщеннях Митрополичого палацу розташувався штаб Прикарпатського військового округу.
У лютому 1945 року Резиденцію взяли під охорону держави як пам’ятку архітектури місцевого значення. У її стінах відновив роботу історико-краєзнавчий музей.
У грудні 1955 року архітектурний ансамбль Резиденції передали на баланс Чернівецького державного університету.
У серпні 1963 року Резиденцію визнали пам’яткою архітектури республіканського значення, а з 1991-го – національного.
У 2011 році Резиденцію митрополитів Буковини і Далмації занесли до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, і вона набула офіційного статусу пам’ятки всесвітнього значення.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
