Перші відомості про освітлення міста з’явилися в міських рахунках 1783-1784 років, пише дослідник історії Чернівців Раймунд Фрідріх Кайндль. У них йдеться про платню наглядача за освітленням і витрати на придбання 40 лампових стекол по три крони, 108 ока лею по 15 крон за око, бавовни для гноту по 18 крон.
Також заплатили теслі Майдлю за ремонт ліхтарів. Найдавніші ліхтарі були дерев’яними. Всередину них вставляли скляні лампи з гнотом, наливали туди лей.
У пізніших рахунках вказано також про придбані у гончарів глазуровані глиняні нічні лампи по чотири крони. У 1794 році на освітлення міста виділили 236 флоринів, у 1796 – 200, у 1797 – 238. Та освітлення було дуже поганим. Отож вийшло поліцейське розпорядження, щоби всі мешканці ходили вночі по місту з ліхтарями.
22 грудня 1842 року окружний інженер Марін доповідав у ратуші, що освітлення міста, незважаючи на річні витрати у 800 флоринів, вкрай незадовільне. Інженер мотивував це тим, що за мізерну платню наймали запалювати ліхтарі волоцюг, яких доводилося часто міняти.
За лампівниками наглядав капрал Мольнар, який до півночі обходив міські вулиці. За це йому платили щомісяця по три крони. Поліція пильнувала за тим, чи всі ліхтарі горять у місті та чи належно начищені.
Про освітлення вулиць ліхтарями згадують у книзі "Чернівці: 1408-1998" історики Олександр Масан та Ігор Чеховський. Зокрема про те, що вулицю Львівську (тепер Головна), за панування на Буковині австрійців, впорядкували, а обабіч з’явилися ліхтарі, які щовечора запалював міський ліхтарник.
На початку 1860 років у Чернівцях було запроваджено "нафтове освітлення". Ліхтарі висіли на стовпах, подекуди їх кріпили на стіни до залізних кронштейнів. Планували запровадити також гасове освітлення. Однак справа далі переговорів не зайшла.
1896 року в Чернівцях на центральних площах і вулицях з’явилося електричне освітлення. Першу міську електростанцію збудували на нинішній вулиці Лесі Українки.
На початку 1892 року магістрат розіслав різним фірмам конкурсні умови на спорудження електростанції. Тоді в місцевій газеті писали, що електричне освітлення до Чернівців дістанеться швидше, ніж до Львова. Однак Чернівцям не вдалося випередити місто Лева.
Третього березня 1895 року між фірмою "Шукерт і К˚" та чернівецьким магістратом було підписано угоду про будівництво електростанції.
12 лютого 1896-го відбулася перша спроба освітити міський театр, а офіційно 28 лютого електростанцію було прийнято в експлуатацію. За всі роботи магістрат заплатив фірмі понад 840 тисяч флоринів.
За електричне освітлення вулиць, державних і комунальних закладів платив магістрат. Аби провести електроенергію у приватні та корпоративні будівлі, платили власники на основі угод.
Цікаві факти
*1885-1886 років у нижній частині міста на паровому млині була обладнана невелика електростанція з паровою машиною потужністю 20 кінських сил.
*Під час прокладання у Чернівцях електромереж траплялися нещасні випадки. Зокрема 14 грудня 1895 року під час натягування мідного електропроводу зірвався з верхівки стовпа і покалічився електрослюсар з Нюрбернга Леопольд Гассель. А 12 лютого 1896 року під час випробування електромережі внаслідок короткого замикання обпалило обличчя монтеру Н. Вайру. 2 липня 1896-го зірвався з верхівки стовпа 18-річний монтер Рубін Рехтштоффен, який помер через день.
*Третього березня 1896 року електричне освітлення було підведено в приміщення ратуші. Газета "Буковина" тоді писала, що в Чернівці привезли 3360 лампочок, з яких 527 передали для освітлення театру, 512 – міста, 2315 – приватних будинків
*Електричне освітлення центральної площі Ринок і головних вулиць включили ввечері 27 лютого 1896 року.
*31 серпня 1898 року створили "Акціонерне товариство електростанції і трамваю", який очолив службовець із нюрнберзької компанії Франц Решем.
* Плата за електроенергію в Чернівцях була досить високою – дев’ять гелерів за гектоват (рівняється 100 кіловатам). Для порівняння, у Відні тоді було шість гелерів, у Будапешті – чотири. Через високу ціну 1907 року в місті налічувалося тільки дві тисячі користувачів електроенергії.
*Згодом електроенергію почали використовувати для підприємств. Напередодні Першої світової війни виробництво електроенергії в місті сягало 33 мільйони кіловат у рік, а кількість споживачів зросла до 4164.
*1914 року в систему електроосвітлення було включено 46094 лампи, 482 дугові лампи, 171 мотор потужністю 885 кінських сил, 137 вентиляторів. *Планувалося будівництво гідроелектростанції на річці Черемош з передачею в Чернівці 50 мільйонів кіловат електроенергії в рік. Однак цим планам перешкодила війна.
*1920 року відбудували міську електростанцію, яку спалили наприкінці війни, та провели реорганізацію Чернівецького акціонерного товариства електропідприємств. Незабаром його ліквідували, трамвай та електростанції перейшли у комунальну власність міста.
Зі спогадів
"Нічні злодюжки розбивали ліхтарі"
У книзі Івана Снігура "Чернівці і чернівчани" вміщено спогади старожила Петра Сенкевича про те, як освітлювали місто нафтовими лампами. Ця робота була дуже відповідальною, брали тільки чоловіків. Запалювати ліхтарі влітку було приємною справою, зате взимку – складно, бо замітало все снігом. До того ж хитрі торговці нафти доливали до неї води, тому лампи не хотіли запалюватися і гасли. А нічні злодюжки розбивали ліхтарі, щоби світло не заважало їм промишляти.
"Я закінчив шестимісячні курси з освітлення вулиць у нічний час, став спеціалістом вищого класу. Добре знав різні ліхтарі, а їх було чимало: нафтові, карбітні, олійні, воскові, гасові. Ліхтарника на курсах також навчали, як запобігати пожежі та як її гасити – згадував чоловік. – У моєму обслуговуванні було сорок нафтових світильників і два карбітних. Деякі ліхтарі світили до 22:00, деякі – всю ніч".
Були ліхтарі, які працювали на олії. Її наливали всередину через краник. Перед запалюванням скло на лампах протирали, бо воно покривалося чорною кіптявою. Нафтові лампи встановлювали на стовпах і стінах над дверима будинків. Ліхтарник вилазив на драбину і засвічував ліхтарі, а вранці, коли починало світати, гасив їх. Вечірні магазини мали лампи, оздоблені великими абажурами з гарним малюнком. Скляні лампи виготовляли на фабриці Фішера у Красноїльську.
Також були світильники, які встановлювали у великих залах. Їх підвішували на залізних ланцюгах, які кріпили до стелі. Всередину вкладали воскові свічки або наливали нафту. Пізніше міські ліхтарі переобладнали на електричні.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
