У Чернівцях презентували унікальне видання – книжку- альбом "Взори вишивок домашнього промислу на Буковині" Еріха Кольбенгаєра. Книжка більше сторічності давності збереглася в родині ініціаторки проекту Одарки Кучерявої.
Про це повідомляє кореспондентка molbuk.ua
Чернівецька міська рада виділила 250 тисяч гривень на це видання. Над ним працювали майже три роки. Світ побачили 400 примірників. Книжка важить майже 7 кілограм, і вона велика за розміром – 35 на 50 см. Книжку, аналогів якій немає в Україні, не можна буде купити. Її отримають місцеві бібліотеки та музеї. Кольбенгаєр – австрієць, який приїхав працювати у Чернівці.
Точний репринт книжки, яку правильніше назвати книжкою-альбомом, презентували у центрі культури "Вернісаж". Її урочисто пронесли по всьому залу, аби люди могли подивитися. А потім, як дорогоцінний скарб, поставили на стіл, застелений скатертиною, і тут книжку відомий етнограф Микола Шкрібляк розгорнув і показував всім охочим.
У великій папці вміщено 109 орнаментів вишивки, притаманні певному селу чи громаді Буковини – Північної та Південної. Аркуші з орнаментіамив не вклеєні, вони окремо - як було в оригіналі.
До 1 грудня унікальна книжка виставлена у Центір культури "Вернісаж", що на Франка. Кожен може прийти і погортати, навіть є фотозона, де можна буде зробити фото. Тут же представлені вишиті сторінки альбому, які вишили учасниці проекту "Вишиваний дивотвір".
Вони відтворили на полотні стародавні візерунки. Працювали півроку. Вишивали сторінки книжки як відомі майстри, так і не відомі, дехто працював родинами.
Музичною окрасою презентації став виступ камерного хору "Чернівці".
Одарка Кучерява - керівниця проекту, голова ГО "Вишиваний дивотвір", директорка мережі магазинів для рукоділля "Санта" розповіла про раритетне видання, яке довгі роки зберігалося у її родині на Вижниччині:
"Мій прадід Мефодій Козак був православним священиком на Вижниччині, і книжку Еріха Кольбенгаєра подарували йому. Хто і коли – це нам не відомо. Я була маленькою дівчинкою, коли граючись, натрапила на горищі на великий полотянний згорток, в якому і була ця книжка. Вона дійсно збереглася дивом, адже частину нашої родини репресували. В тому числі тітку Філіцію, в якої книжка знаходилася. Книжку добрі люди зберегли, коли тітка повернулася із заслання, повернули їй".
Книжку перефотографував Сергій Деркач, це була майже ювелірна робота, бо треба було передати всі орнаменти досконало. Відтак – титанічна технічна і редакторська робота. Книжка вийшла у видавництві "Буковина", а друкували в друкарні "АНТ ЛТД".
Консультантами книжки були архівіст Марія Никирса та історик Сергій Осачук.
"До повністю відтвореного видання, - каже Одарка Кучерява, - ми додали повну біографію Еріха Кольбенгаєра, над якою працювали наші консультанти і моє переднє слово. Зробили анотацію українською, румунською та німецькою мовами - як є в оригіналі, а також додали англійською. Більше ста років тому книжка була видана спочатку німецькою, українською і румунською мовами - це перші 250 примірників. Цісарсько-королівська друкарня видавала етапами. Потім видала для європейської спільноти - німецькою, французькою і англійською, вони в Австрії в бібліотеці зберігаються".
Еріх Кольбенгаєр більше 30 років замальовував орнаменти вишивок на Буковині. Будучи директором промислової школи, він брав участь в організації першої етнографічної виставки на Буковині наприкінці 19 століття. Він зрозумів, що наступить науково-технічний прогрес і філігранну працю буковинців треба зберегти. І звернувся до Буковинського сейму і той 30 років фінансував його працю. Сергій Осачук якраз вивчав документи Сейму, де є про це згадка.
Студенти Кольбенгаєра на літніх вакаціях разом із ним замальовували орнаменти по селах, а він систематизовував і вибирав найхарактерніші. У книжці ще вміщені таблиці, у них занотовано, де і як правильно орнаменти можуть бути застосовані на самій вишивці на одязі. Тоді європейські газети писали, що ця книжка принесу славу Буковині на всі прийдешні роки.
Не можна сказати, що Кольбенгаєр зібрав орнаменти всіх-всіх сіл і громад бук. Він відбирав ті, які вважав особливо наповненими. Приміром, є багато орнаментів із Заставнівщини. У 1974 році ця книга була відредагована та перевидана Східною екзекутивою Союзу українок в Канаді українською, англійською та французькою мовами. Але передрук тільки наближений до оригіналу.
Марія Никирса розповіла про самого Еріха Кольбенгаєра:
"В архіві Чернівецької області збереглася єдина папка з Чернівецької промислової школи – це особові справи викладачів за 1908 рік, серед них і Кольбенгаєра. Його рукою, акуратним почерком внесено дані –день народження, зарплата, дисципліни, які читав, що прибув на Буковину у 1876 році, що не одружений, дітей немає… Він прибув на Буковину у 1876 році, через 3 роки після відкриття чернівецької промислової школи школи. Спочатку був вчителем, а в 1902 році став директором.
Записував себе як цісарсько-королівський інженер. У промисловій школі пропрацював понад 35 років – від вчителя до директора. У 1914 році він повернувся у теперішню Польщу, на батьківщину свої батьків, тепер місто Бельсько-Бяла. В інтернеті є стаття польського дослідника про рід Еріка Кольбенгаєра. Його батько теж Ерік, з дружиною, яка була донькою мера міста, мали 5 дітей, 4 доньки і сина. Помер автор унікальної книжки у Польщі у 1927 році".
Крім свого знаменитого дослідження про буковинські вишивки, у Чернівцях залишилося ще одне творіння Еріха Кольбенгаєра. Він проектував психіатричну лікарню і видав історію лікарні із власними фото.
Люди, причетні до виходу цієї унікальної книжки, від міського голови Олексія Каспрука отримали відзнаки. А керівниця проекту Одарка Кучерява була нагороджена відзнакою Чернівецької ОДА "100 років Буковинському віче".
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
26-11-2019, 21:20
0
4 583
