RSS logo rss  |  Вхід: Вхід в Молодий Буковинець
Головна | Війна з Росією | Допомога захисникам | ПРО ЧЕРНІВЦІ | Афіша | Історія успіху | Історія успіху Редакційна політика | Про нас | Підпишись Приєднуйся до читачів Приєднуйся до читачів Приєднуйся до читачів
  Новини: Чернівців | України | Світу | » Політика | » Економіка | » Культура | » Спорт | » Здоров'я | » Кримінал | » Життя | » Фото | » Відео | » Новини читачів |

Невідома Буковина: художник, який малював устами

"Це дійсно титан українського іконопису другої половини XX століття. Це людина-легенда. Українство в ньому було закладено генетично, – сказала дружина митця Марія, яка видала книжку 500 картин чоловіка. – В його роботах – вся історія українського народу. Його картини розкидані по всьому світі. Вони виконані у різних стилях, різними методами. На перший погляд навіть не віриться, що всі вони належать одному й тому ж авторові"



Підірвався на міні і втратив обидві руки

Микола Бiдняк належить до найдраматичнiших постатей другої половини ХХ столiття. Втративши в п’ятнадцять рокiв унаслiдок вибуху мiни обидвi руки, вiн створив понад 3,5 тисячі високомистецьких картин. Працював по 16-18 годин на добу, стоячи на повен зріст і тримаючи в губах пензель. Головною темою творчості митця була Україна, хоча народився і більшість свого життя він провів за тисячі кілометрів від неї – у далекій Канаді. Але його дитинство пройшло у буковинському селі Ленківці, що на Кельменеччині, звідки був родом його батько. Про трагічну долю Миколи Бідняка розповів завідувач відділу "Буковинська діаспора" обласного краєзнавчого музею Валерій Белінський.

Буковинець Петро Бідняк виїхав до Канади наприкінці 20-х років минулого століття в пошуках кращої долі. Там одружився із фінкою і в них народився син Микола. Коли хлопчикові було чотири роки, батько привіз його на Буковину до свого рідного села Ленківці. Тут минало дитинство майбутнього художника. Пізніше він зобразить на своїх картинах і високе небо виняткової синяви, і квітучі буковинські луги, і вітряки, що хочуть злетіти на своїх крилах ніби птахи, й ікони у сільській церквиці. Пам’ять щоразу повертатиме Бідняка до дитячих спогадів, і в Канаді він сумуватиме за Україною та все життя прагнутиме повернутися до неї.

У 1945 році, коли на Буковину прийшла Радянська влада, родина Бідняків виїхала до Німеччини, щоби уникнути заслання до Сибіру. Там п’ятнадцятирічний Микола під час оранки поля підірвався на міні й втратив обидві руки. Він не міг уже, як мріяв, стати ні капітаном далекого плавання, ні скрипалем. Хлопець сидiв перед чистим аркушем паперу, стискаючи в устах олiвець, і намагався виводити букви: "Лiтери тiкали за межi аркуша, i я зрозумiв, що письменника з мене не вийде. I, мабуть, через те вирiшив: буду художником". Він не плакався, не нарікав на долю. Втратив руки, але Господь дав йому крила і особливе відчуття мови кольорів. З душевного болю народжувалися завзятiсть i впертiсть, якi змушували день у день класти на чистий папiр кольоровi мазки, доки з них не почали окреслюватися силуети предметiв.

До України повернуло кохання

Після повернення до Канади Микола Бідняк закінчив Інститут технології і мистецтва в Едмонтоні та коледж мистецтв у Торонто. Його приймають до Світової асоціації митців, що малюють вустами та ногами. Зі своїми персональними виставками він об’їхав півсвіту. Бідняка називали "генієм без рук".

– Я не знаю, чи знайшов себе, але наблизився до того стану, в якому почуваюся вiльним, розкутим, де опускаю якiсь iнтелектуальнi обмеження i входжу в емоцiйну сферу, – зізнавався художник. – Це свого роду природна безконтрольнiсть людини щодо себе самої. Я нiчого не хочу нав’язувати своїми роботами. Лише хочу прислуховуватися до навколишностi, просiювати її через мозок, висловлювати позитивне. Фактично весь мiй мистецький доробок зводиться до того, що я хочу малювати. Це якийсь гiпнотичний синдром, без якого я не можу вже жити.

Миколу Бiдняка як художника знали у всьому світі. Про нього часто писали в зарубiжнiй пресi, знiмали фiльми. Лише для України багато років вiн залишався невiдомим. Хоча митець писав: "Бути українцем – це коштовне дiло. За приналежнiсть до української нацiї доводиться весь час платити кров’ю та посиленим трудом. Я гордий, що звуся українцем!" І ще казав: "Асиміляція розв’язала б усі проблеми. Та я був і залишаюся лише Миколою. І лише Бідняком".

На Україну художник приїхав через півстоліття – у 1990 році й залишився тут назавжди. Цьому посприяло його величезне кохання до львiвської спiвачки Марії, яка згодом стала його дружиною. "Найважливіше – це друг, що поруч із тобою. Життя було б зовсім іншим, якби в мене не було Марії. Вона допомогла мені знайти сенс життя і вернула нині в Україну", – зізнався митець. Заради кохання Марія Бідняк відмовилася від кар’єри співачки і присвятила своє життя чоловікові. "Його надлюдські зусилля, розпочаті ще в юності, триватимуть все життя , – якось сказала Марія. – Коли я відчула потребу бути поруч, розділити потреби цієї унікальної людини, подальша наша доля була вирішена".

Марія стала музою художника. Він малював її на своїх картинах. Саме з неї митець створив образ Чорнобильської Богоматері. З неї малював полотно "Ангел над Львовом". Марія пише першу статтю про творчіть Бідняка "В Україну повертають журавлі", з якої почалося його визнання на батьківщині. У 1995 році митцеві вручають орден князя Ярослава Мудрого V ступеня за серію історичних картин і портретів: "Князь Данило Галицький", "Гетьман Іван Мазепа", "Довбуш", "Битва під Крутами" та за цикл творів з іконопису. Він стає лауреатом Державної премiї iменi Т. Шевченка, хоча сам був громадянином Канади. Та Микола Бідняк неодноразово наголошував: "Я дуже хотiв би бути громадянином України. Але кажуть, так багато українцiв тут є, що й мiсця немає. Та нiчого. Я маю час, терпеливiсть, i якщо це станеться, то буде для мене велика радiсть".

Десять довгих рокiв художник чекав, що, врештi-решт, вирiшать питання його українського громадянства. Не дочекався… Пiсля важкої хвороби вiдiйшов у вiчнiсть громадянином Канади – держави, яку ніколи не вважав своєю. А Україна, яку любив і якій присвятив усю свою творчість, офiцiйно не визнала його своїм.

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
Редактор: Надія Будна
10-11-2019, 22:00
Коментарів 0 Переглядів 2 763

Теги -
Працівники Служби порятунку тричі виїжджали на розпилення повалених дерев у місті Чернівці.
Є пошкодження енергетичної інфраструктури у шести областях
Аварійні бригади працюють над ліквідацією пошкоджень
• Новини партнерів
купити айфон 15 у Львові, ціни в Україні



Чому про гуманітарні швидкі допомоги з Італії мовчать фігуранти справи?

Швидкі допомоги нібито направили на фронт, але доказів цьому ніхто не хоче надавати
ВІДЕО Переглянути все відео

Живуть весело, дружно й ніколи не сваряться

"Країна Мрій" – це справжня казкова територія з сучасними атракціонами на будь-який смак. Тут є багато цікавого: велика батутна арена, лазертаг, лабіринт, інтерактив, ніндзя-парк, тарзанка та багато іншого. Для наймолодших гостей є спеціальна дитяча зона з атракціонами, адаптованими до їхнього віку.

Alterra School – це територія іншого навчання. Тут поєднуються академічні студії з проєктною діяльністю. Цінностями школи є демократичний підхід, екологічність та практичність. Тьютори школи здійснюють індивідуальний супровід кожної дитини. Допомагають школярам ставити цілі та досягати їх. Сприяють розвитку емоційного інтелекту та формуванню так званих soft skills у дітей.

Втомлюєтеся від нудного перебування в чергах для проходження медичного огляду? Ми маємо для вас відмінну новину! Тепер у Чернівцях доступна нова послуга - медичний огляд, який займе менше 30 хвилин!