До Дня захисника України, що відзначають 14 жовтня, molbuk.ua розпитав захисників з Буковини про ситуацію в Україні, чи готові повернутися на фронт і про проблеми, з якими стикаються. "Ці рубежі мої хлопці полили кров’ю"
Колишній військовий комісар області Володимир Шведюк на війні отримав високу державну нагороду – орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Він був командиром 59-ї окремої мотопіхотної бригади, а вже місяць навчається в академії Генерального штабу.
– Я передав бригаду, але півтора роки служив разом зі своїми хлопцями на передовій. Моя бригада стояла у Станиці Луганській, Щасті, Попасній, Золотому, – каже В. Шведюк. – Про нинішню ситуацію з розведенням військ у зоні ООС можу сказати, що це позиція держави, але я не в захваті від цього.
Ці рубежі мої хлопці полили кров’ю. Там не один з моєї бригади загинув, не один був поранений. Україна немає відводити війська. Світова спільнота має натиснути на Росію, щоби вона забрала звідти свої війська. Прекрасно розуміємо, що ДНР та ЛНР своєї армії не мають, кістяк – з Росії, який наповнений місцевими. Але, звичайно, якщо буде наказ, – відійдемо...
Якось довелося спілкуватися з військовим з того боку. Сержант трохи випив, пішов не у той бік і вийшов на нас. Я почав розпитувати його, що там робиться. Він був наляканий, тому, напевно, казав правду. Розповів, що мобілізований. Воювати він не хоче, але не може повернутися до України, бо посадять, і не може кинути автомат і втекти в Росію. Там стоїть російська батальйонна група, яка розстріляє.
Якщо російські війська підуть звідти, ми за тиждень вийдемо на кордони, закриємо їх, наведемо лад і буде все нормально.
Мирне населення теж стомилося від війни, а ті люди, що на нашому боці, не хочуть, щоби українські війська відходили.
– Що найважче у всій цій ситуації для кадрового військового, – запитую, – відповідь вражає.
– Найважче, коли з передової повертаєшся додому, у Чернівці. Тут ніби війни немає, за неї забули. У потязі їхав разом з тренером з фітнесу. Він питає: "Ну що, хто там воює на Сході?" Я ледве стримався, не розмовляв з ним усю дорогу. Це нерозуміння важко сприйняти, – зізнається військовий. – День захисника України святкуємо 14 жовтня і це наше свято споконвіків, бо на Покрову святкували козаки, – продовжує Володимир Шведюк. – Так вважає абсолютна більшість військових. Для всіх бажаю перемоги, а іншого не може бути – бо ми зникнемо як нація.
"За три тижні звикаєш і обстріли не дивують"Ольга Пуздряк працює у військкоматі Чернівців. У армії служить майже 10 років і мріє, що військовими стануть і її діти. Ольга теж перебувала на передовій і знає, що таке обстріли. Каже, що захист держави тепер не лише чоловіча справа.
– Я закінчила училище №5 за фахом вітражист, але дуже хотіла піти до армії. З 2009 року служила у Збройних Силах України, – розповідає Ольга. – Перед Майданом армію почали масово скорочувати. Це торкнулося і нашої бригади. Скоротили 15 людей і мене в тому числі. Хотіла повернутися. Зрештою, у 2016 році потрапила у бойову 10-у бригаду, яка дислокувалася у Красногорівці Донецької області. Працювала у штабі, разом зі мною тут було ще шість дівчат.
На свій день народження – 28 травня – потрапила на передову і одразу під обстріли. Ховалися у підвалі. Перший раз було страшно, вже другий раз не так це сприймала. За три тижні звикаєш до того життя і обстріли не дивують.
Згодом мене перевели до військкомату у Чернівцях, бо я мати-одиначка двох дітей. До речі, хочу, щоби мої діти теж стали військовими. Мене армія дуже перевиховала, це корисний досвід у житті.
Ольга зізнається, що між армією у 2009 році і армію зараз є величезна різниця:
– Десять років тому у військовій часині, де я служила, були проблеми із забезпеченням продуктами – давали такі, що лише дивилися на термін придатності. Форма була лише великих розмірів, ходили перешивати. Берці отримували чоловічі і вони були дуже важкі, – розповідає жінка.
Ольга переконана, що День захисника Вітчизни це вже давно не чоловіче свято, бо в армії зараз дуже багато жінок.
"Якби ситуація загострилася, я би повернувся"
Ростислав Мишковський був викладачем в університеті. Коли почалася мобілізація, був серед перших, хто потрапив у Луганську область. Служив рік. Тепер допомагає бійцям, працює начальником відділу соціально-психологічної переадаптації учасників ООС та членів їхніх сімей. Організовує різні заходи для колишніх військовослужбовців і знає про всі їхні проблеми.
Служив з 2014 по 2015 рік у Луганській області. Воював безпосередньо на передовій, тож обстріли були звичним явищем.
– Але не це запам’яталося, завжди згадую згуртованість хлопців, – розповідає Ростислав. – Ще один мій спогад про армію того періоду – це військова форма. Нам видали нову форму, але вона була радянського зразка. Навіть місцеві дивувалися і запитували: "Хлопці, ви тут з радянським пряжками за кого приїхали воювати?" Тепер, звісно, державне забезпечення значно краще. Але після повернення хлопці часто мають чимало проблем. Є загальна проблема, що земля, яка виділяється учасникам бойових дій міською владою, є непридатною для будівництва та життя. А ще багато хлопців повертаються з психологічними травмами, хоча вони не завжди це усвідомлюють. Хтось став надмірно агресивним, хтось починає зловживати алкоголем чи наркотиками. Це не у кожної людини. Але ті, хто повернувся звідти стали іншими. Я теж змінився – дуже сильно переосмислив коло свого спілкування.
Щодо оцінювання нинішньої ситуації в Україні, то, на мою думку, якщо відведуть українські війська з Донецької та Луганської областей, то загибель наших хлопців, розбомблені українські міста – це все, виходить, було марно. Ніби ми п’ять років не виборювали незалежність, а просто гралися у якісь ігри.
Вся ця ситуація – це наше здобуття незалежності і ми це маємо пережити.
Я жодного разу не шкодував, що у 2014 році пішов до армії. У певний період думав повертатися, але потім зрозумів, що зараз у цьому немає потреби. Ситуація набагато спокійніша, ніж була у 2014 році. Тоді за добу мали по 200-300 обстрілів, зараз їх 20-30. Але якби ситуація загострилася, я би повернувся. У мене сумка завжди зібрана і за годину вже можу виїжджати.
Але дуже хочеться, щоби швидше настав мир без шкоди для нашої України.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
14-10-2019, 11:46
0
1 857
