Раз на рік телеведуча Людмила Барбір завжди приїжджає у рідне село Чорногузи на Вижниччині. Каже, лише рідні Карпати заряджають енергією. Навіть коли була вагітною сином Тарасом, приїжджала на Буковину, йшли із чоловіком у гори, аби дихати гірським повітрям.
В ексклюзивному інтерв’ю "МБ" Людмила Барбір розповіла, як їй вдалося схуднути і чому у неї вдома завжди є гуцульська кухня.
– Людмило, як давно ви були на Буковині?
– Намагаюся їздити до рідних у Чорногузи щороку. Цього року була на початку літа. Та вперше не потрапила до мами на день народження у липні. Зазвичай, на той день я нічого не планую, все переношу і їду до рідних. Але привітала маму у прямому ефірі. Коли я у Чорногузах, то проводжу час лише з рідними, мені цього спілкування не вистачає, тому інколи друзі та знайомі у селі ображаються. Моя мама Марія Михайлівна – вчителька початкових класів. Сестра Анна – психолог. У нас з нею дуже тісні стосунки, коли Аня народжувала, я брала у відпустку, аби її підтримати. У Ані троє діток – синочок Михайлик і двійнятка Дениско і Арсенчик. Я їхня хресна мама. Коли Михайлик був у Києві, всі казали, що це наче моя дитина, такий схожий на мене.
Я дуже люблю Виженку, звідки моя бабця. Коли ми з мамою йдемо там у ліс, я знаю всі грибні місця. Це справжній релакс – коли твоє тіло наче розчиняється у лісі. Я обожнюю Карпати. Коли ми їдемо в гори, дорогою я ніколи не розмовляю, насолоджуюся краєвидами. Коли була вагітною, то навіть на останніх місяцях їхали на Вижниччину. Слава Богу, я себе добре почувала. Ми виходили з чоловіком на гору і просто стояли. Я хотіла, щоб син Тарас ще в моїй утробі відчув Карпати, відчув енергію гір. Я люблю і ті Карпати, які далі: Яремче, Манявський скит… У це важко повірити, що я з Карпат, і ще жодного разу не піднімалася на Говерлу, весь час щось було з погодою.
– То ви таки справжня гуцулка…
– І завжди буду нею. Бо знати своє коріння – наш обов’язок, без цього ти стаєш перекотиполем. Знати свій рід – це розуміти себе. Людина без коріння як країна без історії – немає моці, впевненості, тилу, опору. Київ я дуже люблю, живу у столиці вже 20 років. Ще коли навчалася у школі, з мамою разів п’ять була у Києві. І зразу полюбила це місто. Я стала киянкою, я відчуваю це місто, його дух і навіть не уявляю себе в іншому місті. Але довго без Карпат я не можу. Київ і рідні Карпати не можна порівнювати, бо вони однакові мені дорогі. Одного разу до третьої ночі засиділася біля комп’ютера. А тут по телевізору показують фільм "Тіні забутих предків", я не могла заснути, проплакала весь фільм. Тому намагаюся частіше бувати вдома, бо там я відновлююся.
– А Чернівці любити, чи буваєте тут?
– Так, звісно. У Чернівцях я зазвичай буваю проїздом. Але завжди знаходжу можливість відвідати резиденцію, зайти в костел у центрі, пройтися Панською вулицею. Дуже любимо з друзями посидіти у "Панській гуральні". Коли мої київські друзі їдуть у Чернівці, завжди мене питають, що ж подивитися у Чернівцях. І я їм розповідаю.
- Зараз ви танцюєте у "Танцях із зірками". Для чого пішли у цей проєкт? Багато зірок танцюють, аби схуднути…
– Я точно не йшла худнути. У мене хороша фізична форма була завжди. Зараз ще до "Танців" я схудла, бо мала більше фізичних навантажень, щоб була витримка. Спочатку я не збиралася йти на цей проєкт, бо знала, скільки часу це забирає, як посилено треба тренуватися. У цьому проєкті раніше брав участь Руслан Сенічкін. І він мені каже: "Ти маєш піти танцювати, тобі точно буде легше, ніж мені". І так він мені постійно, як то кажуть, "капав". І коли мені запропонували – то я вже фактично була готова. Що ж мене мотивувало? Формат "Сніданку з "1+1" диктує певну поведінку у кадрі, мене звикли бачити стриманою. А тут мені захотілося розкрити свої інші грані. Зараз світ швидко рухається, і бути домогосподаркою, бізнес-леді і губити свою жіночність – це неприпустимо. Незалежно від віку, кілограмів і статусу завжди треба пам’ятати що ти – жінка. Жінки бояться себе змінювати. Для мене було важливо зупинитися і поглянути на себе з іншого боку. Ще до танців я схудла десь на сім кілограмів, бо за пів року здала на чорний пояс з айкі-дзюцу і серйозно до цього готувалася. А коли почалися "Танці із зірками", скинула ще десь чотири кілограми.
– Але чи це для вас не забагато навантажень, адже щодня прокидається дуже рано для "Сніданку"?
– Я дуже серйозно поставилася до цього. Перша за все для мене важливе моє здоров’я. Через роботу у мене недосипання, бо щодня прокидаюся о 04.00, і це впливає на організм. За своїм харчуванням я стежила завжди. Але постійне обмеження – це стрес для організму. Тому я можу з’їсти піцу, бургер, тортик, просто знаю, що наступний день буде розвантажувальним. Я дозволяю собі їсти, що хочу. Не так давно я пішла до лікарів – ендокринолога та дієтолога, здала всі аналізи, аби знати, що відбувається з організмом. Хочу покращити своє самопочуття, бо відчувала втому. Лікарі сказали, що я стежу за своїм здоров’ям, все добре, але низький гемоглобін і не вистачає заліза. Мені призначили крапельниці. Так, ми маємо стежити за здоров’ям і випереджувати хвороби. Мені відкоригували харчування, мені не можна вживати глютен, він заважає засвоюватися залізу. Тому зараз булочки для мене – табу, а я собі інколи дозволяла їх їсти.
– А який вигляд має ваш графік після "Сніданку"? Йдете додому спати?
– Ні. О 09.30 після програми у нас прямі ефіри з глядачами у соцмережах. Після того готуємо новий ефір, ми постійно у чаті на зв’язку, плануємо теми, обговорюємо їх. Потім у мене тренування. Займаюся з дитиною, Тарас ходить на дуже багато гуртків – бойові мистецтва, робототехніка, англійська. Зараз він йде у 1 клас, тому повно справ. Раніше 23.00 ніколи не лягаю спати. Сплю по 3-4 години. Вже звикла.
– За освітою ви – акторка, чи знімаєтеся зараз у кіно?
– Коли почала працювати у "Сніданку", мені не можна було зніматися у кіно. Мене хотіли сформувати і зробити впізнаваною саме як телевізійну особистість. Коли сказали, що можна, знялася у кількох фестивальних фільмах, в одному – з Остапом Ступкою. Була участь у "Ментовських війнах", озвучувала багато мультфільмів. Зараз проходила багато кастингів у кіно. Запрошували також у театр, але грати там поки не можу собі дозволити, бо це багато репетицій, гастролі.
– Ваш чоловік – тренер з бойових мистецтв. Ви на тренуваннях познайомилися?
– Ми спочатку познайомилися, зустрічалися, а коли Ігор розказав про бойові мистецтва, мені це сподобалося. Зараз Ігор – один із моїх тренерів. Ці види мистецтва – це певна філософія, своєрідне зняття стресу. Я займаюся вже майже 10 років, тренуюся по кілька разів на тиждень.
– А яка Людмила Барбір на кухні? Любите готувати?
– Я люблю і вмію готувати. Та на Західній Україні немає жінки, яка би не вміла готувати. Гуцульські страви у нас вдома завжди: гриби у сметані, копчені реберця, печеня… Гуцульські страви ми вдома дуже любимо. А якщо у мене немає часу приготувати, це може і чоловік. Ігор чудово готує. Мені з ним пощастило.
Наталія Фещук
Довідка
Людмила Барбір народилася 30 листопада 1982 року в селі Чорногузи Вижницького району. Закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого, за фахом – актриса театру і кіно.
Працювала у театрах, озвучувала мультфільми. Знімалася у серіалах "За все тобі дякую", "Мухтар", "Дві сторони однієї Анни", "Жіночий лікар"…
З 19 серпня 2013 року в парі з Русланом Сенічкіним веде ранкове шоу "Сніданок з 1+1" на телеканалі "1+1". Ведучою "Сніданку з 1+1" стала за результатами глядацького голосування.
Заміжня, виховує сина Тараса.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
