Невідома Буковина: королева шпигунства, яка завербувала співробітника гестапо

Ліза Розенцвейг-Зарубіна знала кілька мов, керувала мережею агентів у багатьох країнах. Як розвідницю її дуже цінував Сталін.

Підполковник державної безпеки Ліза Розенцвейг-Зарубіна (1900-1987) народилася в селі Ржавинці на Буковині. Її батько був орендарем і управляючим лісового господарства в маєтку польського поміщика Гаєвського. Ще змалечку Ліза була дуже здібною. Навчалася в Хотинській гімназії, пізніше – на історико-філологічному факультеті Чернівецького університету. Продовжила навчання в університетах Праги, Відня і в знаменитій Сорбонні, де вивчала французьку, німецьку та англійську мови. Також вільно володіла російською, румунською та ідиш.



Завербували співробітника гестапо

Юну інтелектуалку втягнула в підпільну організацію румунських комуністів її двоюрідна сестра Ганна Паукер, яка згодом стала міністром закордонних справ соціалістичної Румунії і була розстріляна на початку 1950-х під час репресій в Румунії як "агент світового імперіалізму".

У 1919 році Ліза стала членом Комуністичної партії Румунії, а заодно – і співробітником радянської розвідки. Деякий час навіть працювала в секретаріаті голови ВЧК Фелікса Дзержинського. Тоді ж закохалася в авантюриста і шпигуна Якова Блюмкіна. Але їхній роман був дуже коротким.

У 1924-1925 роках Ліза влаштувалася перекладачем торгового представництва у Відні й отримала радянське громадянство. Згодом під кодовим ім’ям "Ерна" працювала в Австрії зв’язковою. Проходила спеціальну підготовку в Москві, де отримала документи на ім’я Єлизавети Горської. Вийшла заміж за радянського розвідника Василя Зарубіна.

У 1929 році Зарубіних під виглядом подружньої пари чеських комерсантів Кочеків відправляють на легалізацію в Данію. Ці події описані у відомому романі "Рекламне бюро пана Кочека". Звідти Зарубіни подалися в Париж, а потім – до Стамбула, де встановила контакт із висланим із Союзу Львом Троцьким. У нацистській Німеччині завербували співробітника гестапо Віллі Лемана ("Брайтенбах") і підготували розгалужену мережу агентури. Потім були Америка, Таллін, Париж, Лондон…

"Як магніт притягувала до себе людей"

Ось що писав про Лізу Зарубіну генерал Павло Судоплатов, який був добре знайомий із нею: "Чарівна і товариська, вона легко встановлювала дружні зв’язки в найширших колах. Елегантна жінка з рисами класичної краси, натура витончена, була інтелігентом у широкому розумінні цього слова, з аристократичним вихованням і звичками, як магніт притягувала до себе людей. Вона виглядала типовою представницею Центральної Європи, але могла невпізнанно змінювати свою зовнішність і манеру поведінки. Ліза була одним із найбільш кваліфікованих вербувальників агентури". Її талант знав і цінував сам Сталін, який наказував Василеві Зарубіну берегти дружину.

У 1939 році Лізу Зарубіну, за вказівкою Берії, звільнили з розвідки. У провину їй поставили те, що раніше вона була румунською підданою, що в той час у Чернівцях, на території Румунії, проживали її батьки, друзі та знайомі, що її рекомендував на роботу в розвідку "ворог народу" Іван Запорожець, який тоді проходив по справі вбивства Кірова. Проте дуже швидко її повернули назад у розвідку.

Разом із чоловіком Ліза поїхала до США виконувати надзвичайно важливе завдання. Василь Зарубін був першим секретарем посольства СРСР і за сумісництвом – головним резидентом радянської розвідки. Ліза завербувала 20 найцінніших агентів, які були пов’язані з американським ядерним проектом "Манхетен". Вона впритул наблизилась до двох ключових фігур цього проекту – фізиків Опенгеймера та Ейнштейна. Для цього встановлювала близькі стосунки з їхніми коханими жінками.

Пізніше Ліза Зарубіна в чині підполковника працювала на різних посадах у центральному апараті зовнішньої розвідки в Москві та в 9-му відділі МВС (развідка і диверсії). Її чоловік став генералом КДБ. Вони проживали у Москві. Вийшовши на пенсію, Зарубіна відвідала рідні Чернівці.

Ще й досі російська розвідка не розсекретила повністю службове досьє Єлизавети Зарубіної, настільки масштабною була її діяльність у таємних операціях спецслужб.

Завершилося життя відомої розвідниці досить прозаїчно – у віці 87 років вона загинула в результаті дорожньої аварії.

У Зарубіних залишився син Петро, який народився в Парижі. Нині він видатний учений з використання лазерних технологій у військових цілях, професор, доктор технічних наук.

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram