Едуард фон Фішер служив у 41-му піхотному полку, був начальником крайової жандармерії, отримав від цісаря найвищі військові нагороди, писав краєзнавчі книги та колекціонував монети.
Видатний буковинець народився в селі Карапчів у сім’ї місцевого орендаря маєтку Густава Фішера, нащадка швабських переселенців, які наприкінці ХVIII століття перебралися на Буковину. Його мати Антонія Лайбенфрост походила зі старовинної віденської родини.
За 12 тижнів дослужився до полковника
Едуард навчався в Чернівецькій гімназії. Вирішив стати військовим і пішов служити до 41-го піхотного полку. Із відзнакою закінчив кадетську школу в польському місті Лобзув біля Кракова. У 1885 році молодий військовий повертається у рідний полк, де йому присвоїли звання лейтенанта.
І хоча військова служба йшла добре, Фішер несподівано переходить у жандармський корпус 13-го управління крайової жандармерії, де швидко робить успішну кар’єру. У 1893 році його призначили начальником відділу комплектування у Чернівцях, де проходили вишкіл майбутні стражі порядку. У 1900-му він отримав чин ротмістра. Наступного року його призначають на посаду начальника жандармського відділу №1 Чернівців і одночасно заступником начальника крайової жандармерії. У 1913-му він став начальником крайової жандармерії Буковини у званні підполковника.
На початку Першої світової війни на Буковині не залишилось жодного австрійського загону для оборони краю від російського війська. І цю місію взяв на себе Едуард Фішер, який організував добровольчі військові формування, що складалися з буковинців: місцевих жандармів, членів фінансової гвардії, лісників, залізничників. І ця непрофесійна армія здобула блискучу перемогу над російським військом. Це було унікальне явище в історії Першої світової війни. Без гармат і кулеметів (але імітуючи, що вони є) Фішер із допомогою добровольців звільнив Чернівці. Пізніше буковинці змогли утримати Карпатський перевал і не пустили російські війська в Угорщину.
Уже в перші дні війни Фішер отримав орден Залізної корони 3-го ступеня за вміле керівництво прикордонними частинами в боях на кордоні. За звільнення Чернівців цісар присвоїв йому позачергово звання полковника. Це унікальний випадок у світовій військовій практиці, щоби за 12 тижнів заслужити такий високий чин. За військові заслуги Фішера також відзначили Рицарським Хрестом ордена Леопольда. А за організацію оборони Буковини від росіян він отримав від цісаря Франца Йосифа І найвищу воєнну відзнаку – рицарський Хрест ордена Марії Терезії.
Обіцяли за живого 100 тисяч рублів
Росіяни також належно "оцінили" заслуги Фішера: пообіцяли за живого 100 тисяч рублів, а за мертвого – 50 тисяч. Від пережитих випробувань він захворів на ішемічну хворобу серця і змушений був залишити фронт. Проте добровольчі загони буковинців, які організував Фішер, влилися до цісарсько-королівської 7-ої армії. Полковник повернувся в Чернівці, де знову очолив крайову жандармерію. Чимало місцевих громад присвоїли йому звання "Почесний громадянин", а громадська рада Чернівців подарувала шаблю, яку виготовив у Відні відомий зброяр Карл Ройль. На лезі було вигравіювано напис "За подяку в обороні Буковини та Чернівців". У 1916 році Чернівецький університет присвоїв йому почесне звання доктора філологічного факультету.
Після Першої світової війни прізвище Фішера було овіяно легендами як на Буковині, так і по всій Австрії. Молодий цісар Карл І присвоїв йому ранг генерал-майора і призначив начальником жандармерії Галичини та Буковини. Коли після розпаду Австро-Угорської імперії в листопаді 1918 року Чернівці захопили румуни, Фішер не залишив місто. Румунський Генеральний штаб заарештував його та інтернував у місто Ясси.
Там два роки він прожив разом із дружиною в однокімнатному номері готелю "Континенталь", і щодня його життю загрожувала небезпека. Стараннями відомих австрійців 58-річного генерала зрештою звільнили і він виїхав до Відня. Після всього пережитого, війни та полону, Фішер почувався стомленим і хворим. У нього стався інсульт, який призвів до часткового паралічу. У своїх спогадах він писав: "Тепер можу тихо померти – я виконав свій обов’язок і невідомим героям Буковини спорудив пам’ятник".
Зібрав цінну колекцію монет
Не можна оминути увагою і наукову спадщину Едуарда Фішера. Ще в 1898 році вийшла його найвизначніша праця "Буковина – загальне краєзнавство", яка була приурочена 50-річчю правління цісаря Франца Йосифа І. Вона й нині не втратила своєї цінності. А в 1907 році вийшла фундаментальна монографія у співавторстві з професором ЧНУ Корнелієм Козаком "Краєзнавство Буковини", куди були включені такі серйозні розділи, як фізична географія, статистика, топографія. Школи, гімназії, університет користувалися картами Буковини, які виготовив Едуард Фішер.
Але найбільшим його захопленням була нумізматика, він зібрав дуже цінну колекцію монет. Із цього приводу збереглася досить цікава історія. Про це пише науковець Іван Сандуляк, опираючись на архівні матеріали.
13 травня 1903 року професор Йозеф Кромаєр (1859-1934) вирішив передати дві тисячі чотириста шістдесят одну монету середньовічної молдово-валаської доби до Крайового музею Чернівців за умови, що той віддасть зі своїх нумізматичних колекцій всі античні монети. Для їхнього транспортування залучили представника офіційної влади – капітана жандармерії Едуарда Фішера. Він мав гарантувати безпеку і доставку монет до музею. Однак сталося щось дивне і непередбачуване. Шеф жандармів у супроводі кількох своїх підлеглих завантажив сейф із монетами в автомобіль і відвіз його до свого кабінету.
Тодішній директор музею Ступніцкий писав у пояснювальній записці: "Ці молдавські монети передав я персонально в кабінеті, розташованому в жандармській казармі, без будь-якого акту передачі. У 1906 році я також передав Фішеру ще частину молдавських монет і медалей, які на той час поступили в музей".
Як виявилося, Фішер мав намір написати для журналу науковий нарис про історію монетної справи у середньовічній Молдові.
Проте очікувана стаття не з’явилася ні через рік, ні через десять. Та коли розпочалася Перша світова війна, Фішер викликав до себе директора музею Ступніцкого і передав йому всю колекцію монет, яку помістив у дерев’яну скриньку. А той закопав цей скарб у підмурку прибудови музею і прикидав битою цеглою. Нині це приміщення знаходиться на вулиці Івана Франка, 4. У 1915 році в цій прибудові російські солдати влаштували солдатську кухню і виливали надвір брудну воду та окріп. Коли в 1919-му дістали скриньку з монетами, то більшість із них була дуже зіпсована – вкрита іржею та окисом.
А в 1929 році Фішер все-таки видав грунтовну нумізматичну монографію, присвячену монетам середньовічної Молдови. І проілюстрував її фото з колекції, яка знаходилася в нього.
Відійшов у вічність генерал-майор Едуард Фішер у Відні, де й похований.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
