Чернівчанин Павло Троц закінчив 2 курс факультету медицини в університеті французького міста Монпельє. Вчиться безкоштовно, отримує стипендію. Цих коштів йому вистачає на прожиття.
Батьки оплачують житло. Відмінною французькою мовою Павло завдячує Чернівецькій гімназії №3. Перед Францією хлопець закінчив один із найвідоміших ліцеїв у Польщі.
Склав польську на всі 100
"Мою мрію вчитися у Франції завжди підтримували батьки. Вони – підприємці. Допомагають мені не лише фінансово, але й морально. Я завжди кажу, що моя мама мене не виховувала, а кувала, як меч. І я гордий бути зараз студентом найстарішого факультету медицини у всій Західній Європі. Університет Монпельє заснували у ХІІІ столітті. Дев’ять класів я закінчив у гімназії №3 у Чернівцях і одразу хотів їхати у Францію, але тато порадив спочатку здобути середню освіту в Польщі. По батьковій лінії я поляк, тому рішення батька зрозуміле. Три роки я навчався у найстарішій світській школі Польщі – в ліцеї імені Бартоломея Новодворського у Кракові. Цей ліцей свого часу закінчили митрополит Андрей Шептицький та король Польщі Ян III Собеський. Я вступив у ліцей без іспиту, бо мав хороші оцінки з Чернівців. Навчався у класі з медичним профілем безкоштовно. Пройшов лише співбесіду з директором ліцею і викладачами. Я добре володів польською, бо у дитинстві дідусь говорив зі мною тільки по-польськи. В ліцеї її "відшліфував", і склав матуру (у нас це ЗНО) з польської на 100 відсотків".
Щоби вступити у французький виш, хлопцю ще рік довелося вчитися у приватній французькій школі.
"Вступити у Монпельє легко, – продовжує Павло, – але складати іспити важко. Після першого курсу на факультеті медицини, де навчаються три тисячі студентів, на другий курс переходить тільки 235. Це шалений конкурс. Ця система у Франції давно знана, тому є багато приватних інститутів, які готують до вступу. З першого курсу мене вразило, що за тобою ніхто не спостерігає і навіть не відмічає, чи ти приходиш на лекції. Головне – чи складеш іспит. Тому навчання вимагає великої самодисципліни і роботи над собою.
У мене маленька квартира неподалік університету. Винаймати квартиру на 150 євро дорожче, ніж гуртожиток. В університеті всі отримують стипендії, її розмір залежить від успіхів у навчанні, від становища у родині. Найбільшу стипендію – 700 євро – мають французи мають".
На лікаря у Франції навчаються понад 10 років
Чернівчанин розповідає, що влітку у Чернівцях у бібліотеці він може бути єдиним студентом. Натомість у Франції бібліотеки повні студентів.
"Студенти займають місця, залишаючи одяг. Спостерігачі той одяг викидають, бо інші хочуть сісти.
Мені дуже подобається стиль викладання в університеті: це не суха медицина. Викладачі завжди пояснюють, як це нас стосуватиметься у лікарському житті. Професори читають лекції так, щоб нас заохотити до навчання. Постійно наголошують, що вся відповідальність за життя пацієнта лежить на нас. У Франції лікар пропонує види лікування, а пацієнт обирає. Наші викладачі переважно молоді, дуже старих немає. Вони не тримаються за місце, бо мають хорошу пенсію. Є професори із різних країн, але всі знають французьку.
Після кожного академічного курсу ми пишемо тести, здебільшого здаю добре. "Шара", як у нас кажуть, не проходить. Після 1 курсу ми мали практику у госпіталі. Нам треба було робити все: і масаж, і ін’єкції… У нас студенти цього не роблять, а там тебе одразу занурюють у медицину. Щодо медицини загалом, то рівень клінік вражає. Зарплатня лікаря тут – одна з найвищих. Хірург може отримувати більше 20 тисяч євро.
Зараз є в університеті з’явилася новинка: лекції записують на відеокамери, а згодом їх розміщують в Інтернеті, і я, як студент, маю до них доступ. На моєму курсі є ще українка, із Харкова, вона вивчає акушерство".
На лікаря у Франції вчаться сім років. Після цього – національний екзамен. Якщо ти будеш сімейним лікарем, то маєш ще рік вчитися. Інші спеціалізації – ще 3-5 років і більше.
"Наш факультет має два корпуси, – додає хлопець. – Один новіший, збудований рік тому за 25 мільйонів євро. І старий, із ХІІІ століття, у центрі міста. У старому корпусі в холі є бронзові бюсти відомих випускників факультету. Серед них – Нострадамуса, відомого астролога і лікаря, а також Франсуа Рабле, відомого письменника.
Павло розповідає, що коли готується до тестів, не має часу навіть на супермаркет. Щоправда, можна харчуватися у студентських їдальнях, де обід по 3 євро.
А коли є вільний час, то цікавиться правом та літературою, ходить у музеї та театри. Зараз, наприклад, перекладає на українську мову книгу французьких стоматологів Жана Франсуа Ардуена та Родріга Матьє "Зуби говорять правду". Цей переклад ініціювала чернівецька стоматологічна клініка лікаря Косенка.
"У книзі йдеться про новітню методику вирівнювання прикусу, – розповідає Павло. – Це зовсім безболісна і лагідна методика, але дорожча за інші. Я знаю цих французьких стоматологів та науковців особисто. Вони розповідають, як зуби і правильний прикус впливають на наше життя".
Хлопець каже, ще не визначився, який лікарський фах обере. Але працюватиме лікарем у Франції, якщо нинішня ситуація у сфері медицини в Україні не зміниться.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
