Які адвокати працювали у Чернівцях за Австрії, Румунії та Союзу, скільки вони заробляли, яку освіту мали, хто був справжнім адвокатом, а хто просто засланим шпигуном.
Адвокат Валентин Ставчанський підготував книгу на пів тисячі сторінок про історію адвокатури на Буковині, яку планує видати. Зібрав навіть адвокатські анекдоти та жарти. Над книгою працював з 2007 року.
Книжка називатиметься "Блиск і злиденність закликаних. Історія адвокатури Північної Буковини".
"Блиск – це доктори права за Австрії, а злиденність – це ті "фахівці" за Союзу, серед яких, дивно, але були і класні адвокати. У римські часи адвокатів називали "закликані", - пояснює автор.
"В адвокатуру прийшов 1977 року. На той час в області було майже 80 адвокатів. Тоді був такий адвокат Ілля Ташкер. У радянські часи в області він вважався найкращим і найсильнішим. Я йому портфель носив, дивився, як він виступає в суді, як готується до справ. Він нікому з молодих адвокатів не відмовляв у допомозі, нас усіх вчив. У Колегії в адвокатів був свій архів, який, до слова, хотіли знищити. Я знайшов 11 великих коробок, а там – досьє на кожного адвоката – 434 прізвища. З них 110 – з нашого краю, всіх решта, серед яких комуністів було майже 90 відсотків, до нас присилали з усього Союзу", – розповідає Валентин Ставчанський.
Адвокат Ставчанський свою книгу поділив на кілька розділів: адвокати за Австрії, Румунії і Союзу, адвокати між двома світовими війнами. У пошуку матеріалів використовував різні джерела, а ось щодо історії адвокатури на Буковині у радянський час, каже, у книжці про це йтиметься вперше.
"За Австрії ніхто не міг бути адвокатом, якщо не мав звання "доктор права". До 1940 року, за Румунії, було майже півтори тисячі адвокатів в області, а протягом кількох років їх стало 37. А при Союзі люди взагалі ставали адвокатами зі шкільною освітою, з якимись курсами", – каже Валентин Степанович, –
До радянської влади лише у Чернівцях було 500 адвокатів. Наприклад, відомий бургомістр Антон Кохановський до 1905 року був головою колегії адвокатів. Його заступником був Едуард Райс, теж потім став бургомістром.
Історію адвокатури краю Валентин Ставчанський розпочинає з далекого 1781 року.
"Тоді у нашому краї працював австрійський адвокат, бо своїх ще не було. Прізвища, на жаль, не міг встановити. Тобто з цього часу в нас з’явився інститут адвокатури, якому вже більше 238 років. Саме в цей період у Чернівцях було побудовано за рекордні три роки (1904-1906) прекрасне приміщення крайового суду, де, з деяких джерел, до радянської влади розміщувалася також і Буковинська палата адвокатів (нині це приміщення Чернівецької ОДА). У 1855 році на Буковині було лише 6 адвокатів, серед них і Антон Кохановський. Через 24 роки з’явилась Буковинська палата адвокатів, її першим президентом був Йозеф Ротт. Починаючи із 1869 року, число адвокатів у краї росло набагато швидше, ніж його населення", - к4аже Валентин Ставчанський.
"Починаючи своє дослідження, думав у книжці лише перелічити адвокатів. Та коли почав вивчати їхні біографії, то вирішив, що ці історії будуть варті уваги читачів. Навіть історії тих же, засланих до нас, адвокатів. Був, наприклад, такий собі Бистров. Цікава деталь: його батько був православним священником, від якого він, син, відмовився, чітко на це наголосивши у своїй автобіографії. Часто такі фахівці мали лише кількамісячні юридичні курси і одразу ж призначалися на високі посади. Коли читав біографії місцевих адвокатів, здебільшого євреїв, вони всі знали по кілька мов, хоча і місцеві українці знали по 4-5 мов. Один із них, Вольф Шапіро, знав 10 мов. Багато з них закінчували Ясський університет. Деякі працювали при трьох владах на Буковині. Як-от, наприклад, Мозес Глаубах. У радянський час його вигнали з адвокатури, він подав у суд і зумів себе захистити. В той час це було нечувано", – розповідає Валентин Ставчанський.
Після Першої світової війни, зауважує адвокат-дослідник, налічив 68 прізвищ адвокатів в області, з них 26 докторів права.
"Один із них помер в Бухаресті, це Василь Руснак.
Саме він написав книжку про чернівецьких адвокатів, звідти я багато матеріалу взяв. Адвокати цього часу були переважно українцями, вихідцями з нашого краю", - продовжує чоловік.
Валентин Ставчанський також розповідає про те, скільки заробляли адвокати у різні часи.
"Адвокати у всі часи й у всіх народів – це заможні люди. Адвокати за Австрії у Чернівцях були багатими, за Румунії теж не бідували. В Союзі вже ні. От дані за 1903 рік: середній адвокатський гонорар у Відні складав 6 тисяч флоринів або 21 кг 180 гр золота. На наш перерахунок – це 8 мільйонів гривень на рік. У Союзі були такси. Адвокат у Чернівцях, і так по всьому Союзі, міг заробити не більше 300 рублів на місяць, в районах – не більше 270. Консультація коштувала рубль", - каже адвокат.
У своєму дослідженні Валентин Степанович зібрав багато фактів та історій.
Довідка
Валентин Ставчанський має 42 роки адвокатської практики. Фахівець із житлового права. Член Ради адвокатів області, член Спілки адвокатів України. Закінчив юридичний факультет Томського університету (Росія). У 1992-2002 роках викладав на юридичному факультеті ЧНУ імені Ю. Федьковича.
Чернівецькі анекдоти про адвокатів
(Записані Валентином Ставчанським від адвокатів Павла Гандельмана та Іллі Ташкера, які працювали у місті у 70-80 роках ХХ століття)
***
Суд оголосив виправдувальний вирок. Підзахисний, весь у сльозах від щастя, звертається до нього: "Я такий щасливий, я вік вас буду пам’ятати". А адвокат йому відповідає: "Забудьте мене вже сьогодні. Краще негайно заплатіть мій гонорар і преміальні".
***
Адвокат-батько йде на пенсію. Перед цим передає своєму сину, молодому адвокату, всі свої досьє зі справами і каже: "Продовжуй, сину, мою справу". Минув місяць-два, син доповідає батькові: "Татку, я успішно завершив всі справи, які ти мені передав".
Батько в шоці, і каже у відповідь: "Боже, я ніколи не міг подумати, що мій син такий дурень. На цих справах я тебе роки одягав, годував, нарешті – вивчив, а ти їх всі завершив за два місяці".
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
