Іван Леньо, музикант і лідер фольк-рок-гурту "Kozak System", останнім часом дає більше інтерв’ю про політику і власну позицію, ніж про музику. Співак вже давно чітко зауважив: артисти не можуть бути поза суспільним життям своєї країни. Тому громадянська і соціальна лірика гурту гармонійно поєднується із ніжними і романтичними композиціями.

Гурт "Kozak system" дав у Чернівцях безкоштовний концерт на площі Філармонії. Перед цим "МБ" поспілкувався з Івано Леньо.



"Мені пропонували йти у депутати"

– Іване, як почуваються артисти при нинішній ситуації у країні?

– Нам, як і більшості українців, живеться в такій дещо тривожній атмосфері, бо ми розуміємо, що із приходом нового президента відбувся реванш проросійських сил. І те, що ми зараз спостерігаємо, нам неймовірно не подобається. Бо ті імена, які за часів правління попереднього президента були приструнчені, – дехто втік у Росію, дехто просто заховався, – зараз вилазять, вибачте за порівняння, як щурі, з усіх дір і намагаються пролізти у парламент. У нас же правова країна, і ми намагаємося декларувати демократичні стосунки, у кожного громадянина є право балотуватися. І в цій демократії є наразі величезна небезпека потрапляння до владних структур абсолютних покидьків. І ми, очевидно, як громадяни України, не стоїмо осторонь цього процесу.
Процесу допомоги тим людям, які зараз йдуть у парламент. Тому що багато з них – це наші друзі.

– Поки не відчули на собі "наслідків" вашої політичної позиції?

– Справа у тому, що новий президент поки що не має особливих повноважень. Ті, які закріплені за його посадою, він використав, змінив основних силовиків, армію і змінив не на тих людей, які особисто у мене довіру викликають. Тактика команди президента у тому, щоби продовжувати не декларувати нічого, не обіцяти нічого, щоби потім не втратити від невиконаного рейтинг. На хвилі неймовірної медіакампанії, де сам президент змальований як супермен у фільмі "Слуга народу", величезна кількість українців повелася на цей образ і, на превеликий жаль, на мій погляд, обрала абсолютно недосвідчену людину.

– Попередніми роками більшість артистів часто виступали на підтримку кандидатів. Тепер це робить меншість, але артисти переконують, що це їхня позиція…

– Я взагалі дивуюся, що продовжує гуляти цей мем, що артисти поза політикою. Таке враження, що артисти це якась особлива каста. В першу чергу ти громадянин України, і якщо ти свідомий громадянин, ти маєш розбиратися у державотворенні. Навпаки, я вбачаю у цьому певний саботаж, коли люди, які мають суспільний вплив, замовчують свою позицію, і цим роблять величезну шкоду. Саме зараз у цей непростий час, коли війна з Росією триває.

– Багато артистів самі йдуть у депутати. Вам не пропонували?

– Пропонували. Ми із хлопцями вже багато років займаємося тим, що в нас найкраще виходить. Якщо ти зібрався йти у політику, ти маєш усвідомлювати, що цим треба займатися професійно. Давати концерти і бути державотворцем – доброго результату ти не отримаєш ні там, ні там. Саме тому ми не пішли. Пропозицій було достатньо.

"Ті, хто виступають у Росії – не наші друзі"

– Яке у вас ставлення до колег по сцені, які хочуть потрапити у парламент?

– Тут важливо визначити, чого більше у цій людині – артиста чи державотворця за покликом. Бо вміти співати – це не означає бути артистом. І ті люди, які йдуть у парламент, можливо не досягнули якогось пікового результату в артистичній сфері. Натомість йдуть у парламент. Це якщо говорити про артистів адекватних. Якщо ж про кітчевих, типу Поплавського, то цим дуже засмучений. Бо ніякого державотворця з Поплавського не буде.

– А вам ніхто не робив зауваження щодо вашої позиції, щодо підтримки певних політиків?

– Ні. По-перше, "Kozak system" має дуже фундаментальну і проукраїнську позицію. І позиція тих людей, яких підтримуємо, співпадає із нашим баченням розвитку України. Якщо би ми, не дай Боже, завтра з’явилися під прапорами зеленого кольору чи Опоблоку, це був би абсурд.



– Якщо після виборів ситуація зміниться не в кращий бік, що робитимуть артисти?

– Якщо до влади прийде більшість, яка матиме можливість одноголосно приймати закони, то є величезна небезпека, що й закони будуть не проукраїнські. Вони будуть зондувати український народ щодо примирення з Росією. Причому не на правах перемоги, а на правах поразки. Бо ключі від завершення війни – у Путіна. Тобто війну можна або виграти, або програти. Українці мають це усвідомлювати і засунувши голову в пісок, сховатися не вийде. Бо якщо чобіт російського солдата зайшов на Донбас, то так він і може ступити в іншій області. І тут ніхто не має мати ілюзій. Зараз ми бачимо дуже хитру кампанію, яка є майже невидимою. Тобто люди майже безболісно можуть зайти в парламент на хвилі популізму й абсолютно законно здавати країну. Це є дуже небезпечно. І при першій спробі тих не українських парламентарів зворушити фундаментальні закони українського існування, я впевнений, будуть бунти.

– Зараз виступаєте на Сході як і раніше?

– Перед літом бували дуже часто, написали дві пісні – одну для 10-ї гірсько-штурмової бригади, іншу – для сухопутних військ України – "Подай зброю" і "Сила і зброя". Ми з’їздили у невеликий тур, були на нульовому секторі, грали для багатьох штурмових бригад. Тому нам із перших вуст зрозумілі настрої військових. Ті артисти, які завжди їздили виступати на Схід для наших бійців, ті і продовжують їздити, нових немає. Ну а тих, хто їздить виступати в Росію, я б не назвав нашими. Я би їх назвав ренегатами.

– Серед ваших друзів-музикантів всі з ж такою позицією, як у вас?

– Безперечно, подібне притягує подібних. Ми товаришуємо з тими, хто має чітку позицію. І ці артисти, гурти, вони свою позицію не змінюють і не змінять. Це природа людини. Ті, хто має позицію, а не висловлює, вони не є нашими друзями. До цієї людини просто в хату не ввійшла війна. І ця людина не має серед родичів загиблих. І ця людина, хай Бог мене простить, не ховала близьку людину, яка загинула на Сході. Інакше ці артисти не грали би для ворога.

– Ви їздите Україною, які настрої у людей бачите?

– Еволюція – це взагалі дуже повільний процес і в більшості залежить від інформації, яку отримують люди. У нас, на жаль, зараз домінують не українські ЗМІ. Тому ми зараз хочемо якомога голосніше прокричати, щоб українці добре розібралися в партіях, йшли на вибори і голосували за проукраїнські сили.

– Як вважаєте, є загроза українським квотам на радіо і телебаченні?

– Є. І це може бути зроблено руками реваншистів – тими людьми, які зайдуть у парламент, які декларували приязнь до Росії і неприязнь до своєї землі. Що ми будемо робити? Підіймати громадський спротив. Іншого шляху немає.

– На початку наступного року ви готуєте грандіозну презентацію нового альбому. Це буде патріотична лірика?

– Альбом буде називатися "Закохані злодії" і ми його презентуватимемо наприкінці лютого у Жовтневому палаці. В цей альбом ввійде 9 пісень, більшість з них про кохання. На дуже хороші тексти українських авторів. У нас з’явилися тексти Гліба Бабича, нашого побратима, з яким ми познайомилися на передовій. Він воїн 10 гірсько-штурмової бригади. Неймовірно талановита людина. Будуть ще пісні на слова Юрія Іздрика, Сергія Мартинюка (вокаліст гурту "Фіолет"). Патріотичні пісні ми випускаємо окремо.

З досьє "МБ"

Іван Леньо народився 1971 року в місті Монастириська на Тернопільщині. У родині є українське (лемківське), циганське та польське коріння. Його дід, за словами Івана, був побратимом Степана Бандери. Закінчив Уманське музичне училище та Воронезьку консерваторію (Росія). Також закінчив Київську консерваторію (аспірантура). Два роки працював у Чернівецькій філармонії. Його перша дружина була із Кіцмані. Зараз співак не афішує приватного життя. У нього є 17-річна донька Маланка. Іван Леньо займається спортом, плаває, їздить на мотоциклі. Найвідоміші пісні гурту "Kozak system": "Тапка спокуслива", "У осені очі твої", "Шабля", "Брат за брата", "Така, як літо"…

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram