«З батьком у нас були добрі стосунки»: син Пауля Целана дав ексклюзивне інтерв’ю МБ

Син поета Пауля Целана Ерік далекий від літератури. Багато років він працював фокусником у цирку. Він вже вдруге у Чернівцях. Вперше відвідував рідне місто свого батька кілька років тому – приїжджав на фестиваль Meridian Czernowitz. Зараз разом із друзями він подорожує Україною. Зокрема місцями, пов’язаними зі слідами його родини, де колись були концтабори для євреїв.

У Чернівцях Ерік зі своїми друзями провели пів дня. Це Бертран Бадью, дослідник творчості Пауля Целана і розпорядник його спадщини, Агата Тушинська, Урсуля Зарацін, парижанка, близька подруга дружини Пауля Целана Жизель де Лестранж. Вони всі подорожують Україною на авто.



Про поїздку, стосунки із батьком та неоприлюднену спадщину Целана ми поспілкувалися з Еріком Целаном та Бертраном Бадью.

"Дуже смачно пообідали у Чернівцях"

Ерік Целан:

"Кожна подорож до Чернівців для мене завжди особлива. Я дуже хвилююся, коли проходжу слідами батька. Для мене місто Чернівці ніби копія того, що колись було. Це вже інше місто, інші люди. У мене багато друзів у Парижі, які захотіли поїхати слідами мого батька. Тому ми вирішили здійснити цю мандрівку. Бертран Бадью має нову ідею – написати нову книгу по слідах Пауля Целана в Україні. Ми дуже смачно пообідали у Чернівцях. Спеціально замовили українські страви: борщ, деруни, вареники. Ми мали чудового гіда, нашого друга і перекладача Тараса Івасютина".



Бертран Бадью:

"Далі подорожуватимемо Вінничиною, аж до Гайсина, де неподалік є село Михайлівка. Усі ці місця пов’язані з Целаном і його батьками. То були колись табори примусової праці. Целан там не був. У Михайлівці загинули його батьки, бабуся та дідусь Еріка. Дорогою до Гайсина вони перебували в одному таборі, а вже потім – у Михайлівці. Ми хочемо віднайти ті стайні, де жили люди. Біля них був вишневий сад, і там же – братська могила загиблих євреїв. Румунський художник Арнольд Дагані теж перебував у тому таборі. Він багато малював і він щоденник. Там він пише про батьків Целана".

"Ерік, як і батько, багато палить"

Бертран Бадью:

"Ерік завжди говорить, що я, як дослідник творчості Пауля Целана, краще знаю, чим він схожий на батька. Твердість характеру – це в нього від батька. Ерік, як і Пауль Целан, багато палить. Навіть сигарету тримає так само, як його батько. Без Еріка дослідження життя і творчості Целана було би неможливе. Свобода, з якою він ставиться до всіх, хто досліджує – одна з рис його характеру.

Ерік Целан:

"Моя мама Жизель де Лестранж попросила Бертрана опікуватися спадщиною батька. Ми разом це робимо. Ще за життя мама віддала батькові речі у місто Марбах у Німеччині, де є музей. Це один із найбільших літературних архівів. Деякі речі є у мене вдома. Найдорожчі? Все дороге. Коли на деякі речі дивлюся, згадую батька, в якого було почуття гумору, якась хитринка.



Перші фокуси показував батькові

Бертран Бадью:

"У Парижі в Целана було дві квартири. Перша, де він жив із дружиною. Потім вона купила йому маленьку квартиру, де він жив один. Жизель створила там всі належні умови для проживання. Це розлучення було вимушеним для Жізель через певні обставини. Коли батькові було погано, у нього були напади, а Жизель не хотіла, щоб це бачив їхній малолітній син і тому тримала його, можна сказати, в ізоляції".

Ерік Целан:

"Коли батько жив, ми багато часу проводили з ним, у нас були хороші стосунки. Коли трагічно закінчилося його життя, мені не було й 15 років. Це був важкий удар, особливо для мами, бо я ще не дуже все усвідомлював.

Ой, ні-ні, літературних задатків у мене немає зовсім. Ніколи нічого не писав. Я був фокусником у цирку. Перші фокуси випробовував на батькові. Рік чи два перед його смертю показував татові. У той час мої фокуси ще не були досконалі. Мої трюки тато сприймав з великим ентузіазмом і поблажливістю. Він ніколи не дорікав мені, мовляв, займися чимось серйозним. Хоча, можливо, цього десь в душі і хотів. Тому, певно,з цього погляду я й не зовсім вдалий син. Але я був задоволений своєю кар’єрою, я приносив радість людям".



Дружина Целана пережила великі страждання

Бертран Бадью:

"Жизель, була закохана у Целана як в людину і як в поета. Та поета не можна заперти у клітці, він не лише пише, а й думає про секс. Його чоловіче у ньому жило. Жизель не була наївна. Вона це знала і бачила по його очах, що у нього були стосунки з іншими жінками. Його пригоди надихали на поезію. Страждання Жизель через це були глибокі і важкі.

Залишається ще багато зробити, щоби розтлумачити багато поезій Пауля Целана. Вони ніби закодовані. Важко їх досі розшифрувати. Над цим треба працювати. Його поеми не повинні залишатися закритими, вони не для цього призначені. Я зробив відкриття і вперше про це говорю. Наприкінці дуже важливої поеми він згадує три скорпіони. Через ті три скорпіони ніби чути голос із піску – голос Пауля, Жизель і Еріка. Я довго замислювався над тим, що це може означати. У вищій школі в бібліотеці знайшов дисертацію, в якій йдеться про те, що скорпіон – це символ єврейської підступності. Я провів паралель – скорпіони і євреї. Я певен, що не в особі Целана слід шукати якісь відкриття, а в його творчості. Бо у нього ще маса творів не відкритих.

З досьє "МБ"

Пауль Целан, справжнє ім’я Пауль Анчель. Народився у 1920 році в Чернівцях, помер у 1970 році у Парижі.

Єврейський німецькомовний поет і перекладач. Целана вважають найвизначнішим австрійським поетом XX століття і одним із найкращих європейських ліричних поетів повоєнного часу.

Вивчав у Франції медицину, також вчився у Чернівецькому університеті. У 1948 році переїхав до Парижа.

Покінчив із життям, кинувшись у Сену з мосту Мірабо.

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram