RSS logo rss  |  Вхід: Вхід в Молодий Буковинець
Головна | Війна з Росією | Допомога захисникам | ПРО ЧЕРНІВЦІ | Афіша | Історія успіху | Історія успіху Редакційна політика | Про нас | Підпишись Приєднуйся до читачів Приєднуйся до читачів Приєднуйся до читачів
  Новини: Чернівців | України | Світу | » Політика | » Економіка | » Культура | » Спорт | » Здоров'я | » Кримінал | » Життя | » Фото | » Відео |
Молодий буковинець » Новини Чернівців » У Чернівцях попрощалися з колишнім головою товариства репресованих Дмитром Костельним – фото

У Чернівцях попрощалися з колишнім головою товариства репресованих Дмитром Костельним – фото

У Чернівцях сьогодні відбулась церемонія прощання із багаторічним головою міського товариства політв’язнів і репресованих Дмитром Костельним, який днями відійшов у вічність на 91-му році життя.

Як повідомляє кореспондент molbuk.ua, відспівували Дмитра Костельного у греко-католицькій церкві Успіння Пресвятої Богородиці, куди він багато років ходив молитися.



Попрощатися прийшли родина, друзі, сусіди, члени товариства політв’язнів та репресованих, парафіяни, колишні співробітники. Віддати останню шану та підтримати рідних також прийшли мер Чернівців Олексій Каспрук і виконуючий обов’язки голови Чернівецької ОДА Михайло Павлюк. Було багато квітів, особливо синьо-жовтих кольорів, що символізують Україну, за незалежність якої покійний боровся все життя.

Дмитро Костельний народився у жовтні 1928 року в патріотичній українській родині. Після затримання брата, який пішов у підпілля УПА, разом із матір’ю був примусово виселений до Сибіру, де 11 років знаходився на спецпоселенні. Написав книжку про своє життя.

"Мене на багато років відірвали від рідної землі й кинули в холодні сибірські сніги, – казав Дмитро Костельний. – Коли розповідав своїм рідним про пережите, вони просили написати про це. Якось лікувався в кардіологічному центрі і вирішив взятися за перо. Почав зі своїх дитячих спогадів, а закінчив нинішніми днями. Ніби наново все пережив. На дорогах мого життя було чимало сумного, але радісного було більше".

– Весною 1943 року мене запросили взяти участь в районному зборі юнацтва ОУН. Відтоді я став українським націоналістом. А мій брат пішов у підпілля УПА, але його піймали, – пригадував пан Дмитро. – Нас із мамою забрали вночі. Дали дві години на збори. Ми завантажили на підводу збіжжя, картоплю, квасолю, подушки, перину, пилу, сокири. Тоді з нашого села забрали ще шість родин. Жінки сильно плакали. Коли їхали мимо нашої хати, я кричав: "Прощавай, рідне село, рідна земле!". Солдати закривали мені рота. Нас повезли на залізничну станцію до Жидачева і посадили у вагони. Було дуже холодно. Для туалету прорубали діру в підлозі. Щоби купити дітям молоко на станціях, через решітку спускали на мотузці пляшку з прив’язаними грошима. Спали на мішках зі своїми пожитками. У багатьох не було ні теплого одягу, ні теплого взуття. На 17 день страхітливої подорожі нам сказали, що ми приїхали на місце. Так почалося наше життя в холодному Сибіру, де морози були до 40-50 градусів. Я працював вальцювальником гуми на шинного заводу. Якось мене притиснуло між валами. Дивом залишився живим. Спочатку ми жили у землянці, а потім нас розселили у бараки. Багато переселенців повмирало від простуди та голоду. Посилки від рідних з України ми не могли отримувати, бо не мали паспортів. Пізніше нам видали довідки зі штампом "Разрешено проживание только в пределах г. Омска". Двічі на місяць всі ходили у спецкомендатуру відмічатися. Щодня до нас навідувався так званий "пастух" із НКВД. Якось він застав хлопців та дівчат, що колядували. Відтоді нам заборонили співати, вішати на стінку образки, носити хрестики.

"Я почав писати звернення до Верховного суду та Прокуратури України про звільнення моєї родини зі спецпоселення. І ось у січні 1957 року мене, маму та брата, який пізніше теж приїхав до нас, викликали до комендатури. Нам вручили довідки про те, що рішенням Верховного суду ми звільнені зі спецпоселення з поверненням конфіскованого майна. Після багатьох років розлуки ми нарешті змогли повернутися додому, – при цій згадці чоловік не міг стримати сліз. – Коли під’їжджав до села і побачив церкву на горі, то від радості аж дух перехопило. Помолився і подякував Богові, що допоміг нам пережити це лихоліття. Хоча реабілітували нас із мамою аж у 1968 році.

У своєму селі Дмитро Костельний зустрів юну сільську листоношу Ганусю, в яку закохався. Вони одружилися сьомого березня 1959 року. В них народилося дві донечки – Олечка та Любочка, які подарували їм онуків. Одного з них назвали на честь дідуся Дмитром.

"Я досі кохаю свого чоловіка, як у молодості, – зізналася пані Ганна. – Ми майже ніколи не розлучалися. Завжди разом працювали, разом відпочивали. До церкви ходили щонеділі. Жодного разу не посварилися, не сказали одне одному поганого слова. Мені Дмитро був даний Богом".

У Чернівцях попрощалися з колишнім головою товариства репресованих Дмитром Костельним – фото

У Чернівцях попрощалися з колишнім головою товариства репресованих Дмитром Костельним – фото

У Чернівцях попрощалися з колишнім головою товариства репресованих Дмитром Костельним – фото

У Чернівцях попрощалися з колишнім головою товариства репресованих Дмитром Костельним – фото

У Чернівцях попрощалися з колишнім головою товариства репресованих Дмитром Костельним – фото

У Чернівцях попрощалися з колишнім головою товариства репресованих Дмитром Костельним – фото

У Чернівцях попрощалися з колишнім головою товариства репресованих Дмитром Костельним – фото

У Чернівцях попрощалися з колишнім головою товариства репресованих Дмитром Костельним – фото

У Чернівцях попрощалися з колишнім головою товариства репресованих Дмитром Костельним – фото

У Чернівцях попрощалися з колишнім головою товариства репресованих Дмитром Костельним – фото


Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
Редактор: Надія Будна
14-05-2019, 12:52
Коментарів 0 Переглядів 2 854


У Чернівціобленерго оприлюднили графік на завтра


Хоч і загальна кількість відвідувачів зменшилася порівняно з минулим роком, інтерес іноземців зріс.
• Новини партнерів
купити айфон 15 у Львові, ціни в Україні

ФОТОРЕПОРТАЖ Переглянути всі фоторепортажі


Чому всі заздрять українцям? Блог Ярослава Волощука
Не знаю, чи робив хтось дослідження, хто у світі найбільше задоволений своєю владою
Замість саміту миру – варіанти капітуляції. Блог Ярослава Волощука
Ви помітили, що останніми днями на єдиному марафоні поменшало розмов про другий та наступні саміти миру?
ВІДЕО Переглянути все відео

Уже цієї неділі – 24 листопада – у Чернівцях, за сприянням "Словацько-Українського культурно-освітнього товариства", відбудеться зустріч із представниками освітньої програми Free Student.

22 серпня 2023 року Президент України підписав закон, що стосується обов’язкового облаштування бомбосховищ у новобудовах. Як відреагували на ці зміни забудовники й що вони вважають пріоритетним у процесі зведення своїх новобудов, ми поцікавилися у Василя Воєвідка, генерального директора відділу продажів будівельної компанії "Родоліт".

Провайдер INTELEKT пропонує декілька надійних способів залишатися онлайн незалежно від перебоїв з електропостачанням.

В Україні є чимало компаній, що працюють в галузі архітектурного проєктування та дизайну. У міру того, як між ними зростає конкуренція, підвищується і професійний рівень архітектурних бюро. Про особливості роботи одного з таких чернівецьких бюро ми розпитали у Дарії Олексюк, операційного директора бюро архітектури та дизайну DAR group&partners.