Минув рік, як відійшов у вічність Тарас Романович Кияк – патріот, вчитель, науковець, державний діяч. Він був надзвичайно активною та наполегливою людиною, яка наповнював сенсом не лише своє життя, а й життя усіх тих, хто йшов поруч: родини, колег, студентів, друзів та й просто знайомих. Із нестримною енергією працював він для України, української науки, української справи і вів за собою, надихав своїм прикладом, спонукав влучним словом. Він покликав до життя цілу низку програм співпраці між Україною, Німеччиною та Австрією, приближаючи нас до Європи і популяризуючи Україну в Україні та за її межами.

Сильна особистість, науковець із широкими енциклопедичними знаннями, мудрий і розважливий чоловік, Вчитель із великої літери, політик-патріот, блискучий оратор, зразковий сім’янин, чудовий співак, душа компанії, цікавий співрозмовник і гуморист – це все про одну людину – професора Тараса Кияка.



Активна життєва позиція, людяність, віра в Бога, у необхідність творити добро та служити Україні передалося Тарасові від батьків: від родини українських патріотів, інтелігентів, найвищих моральних авторитетів для своїх дітей. Батько − Кияк Роман-Андрій − був вчителем, і разом із тим − підпільно − священиком греко-католицької церкви на Львівщині, діячем українського визвольного руху. Хто ближче знає цю родину, переконаний, що цілеспрямованість, принциповість, вміння переборювати життєві труднощі, а разом з тим безкорисливість та самовіддача заради спільного блага закладені у характері Кияків батьками.

Тарас Романович закінчив факультет романо-германської філології Чернівецького державного університету ім. Ю. Федьковича (1965 р.) за фахом “Німецька мова та література”. Це був час, коли про контакти із закордоном не можна було й мріяти, можливості спілкування з носіями німецької мови обмежувалися кількома викладачами університету старої генерації, котрі ще несли дух німецькомовної Буковини епохи Австро-Угорської монархії. Але в радянський час Чернівці були закритим містом для будь-яких іноземців. Разом з тим, завдяки наполегливості в навчанні та самодисципліні Тарас Кияк блискуче оволодів німецькою мовою.

Після захисту кандидатської і докторської дисертації Тарас Кияк доклав чимало зусиль для практичного впровадження результатів своїх досліджень у розвиток української термінології. На базі кафедри іноземної філології Чернівецького державного університету, яку він очолював, створив наукову термінологічну школу, котра у перші роки незалежності України працювала над впорядкуванням українських терміносистем, користуючись розробленою професором Кияком методикою термінотворення. Науковці та аспіранти школи працювали над нагальною потребою у відродженні української лексикографії, видавали словники, брали участь у симпозіумах та конференціях українських термінологів і створили ґрунт для успішного розвитку української термінології.

Окремо слід сказати про політичну та громадську діяльність Тараса Романовича. Вже у 80-их роках він був серед засновників однієї з перших громадсько-політичних організацій України − „Зеленого Руху Буковини”. Поштовхом для створення Руху стала реакція чернівчан на невідому масову хворобу дітей, причини якої приховувалися владою. Разом із тим, Зелений Рух об’єднав тих, кому не байдуже було майбутнє своє країни і хто хотів змін. Тобто, організація стала кузнею майбутніх політиків та громадських діячів.

Тарас Кияк став також співзасновником обласної організації Народного Руху України, тривалий час очолював обласні організації Товариства „Просвіта” та Демократичної партії України. По суті, саме завдяки таким особистостям розпочиналися процеси демократизації в Чернівецькій області, а сам професор Кияк користувався величезним авторитетом серед буковинців.

У 1994 р. професор Кияк був обраний народним депутатом України, чернівчани довірили йому право представляти свою волю в українському парламенті. І він повністю віддався парламентській діяльності, брав активну учать у конституційному процесі, очолював міжпарламентську групу „Україна-Німеччина”, подав десятки законодавчих пропозицій. Серед його найважливіших законопроектів – прийнята Верховною Радою 10-а стаття Конституції про державну мову. Для того, щоб переконати колег про необхідність саме такого формулювання, Тарас Романович проаналізував 120 конституцій різних держав. Окрім того, він організовував закордонні конференції на найвищому рівні, щоби познайомити світ із молодою державою Україна. А ще вирішував проблеми діаспори, міждержавних взаємин, інформаційної безпеки держави та цілу низку питань свого виборчого округу. Сам жив у найпростіших побутових умовах, до нього міг зайти чи подзвонити кожен, хто потребував допомоги.

Завдяки зусиллям Кияка та його друга Осипа Барецького, інженера українського походження з Німеччини, на вершечку Говерли було встановлено семиметрового сталевого хреста та споруджено стелу з капсулами, в які вкладено освячені землі з усіх областей України, а під Говерлою − дерев’яну гуцульську капличку. Його стараннями відкрито 20 пам’ятників та погрудь видатним постатям України на Буковині, Прикарпатті, Одещині та в Румунії.

З 1998 року Тарас Романович працював на відповідальних посадах Ради національної безпеки і оборони України, головним консультантом з питань національної безпеки Інституту стратегічних досліджень при Адміністрації Президента, був Членом Правління та Центрального проводу Української народної партії, Президії товариства „Україна-Світ”.

Свою викладацьку діяльність продовжив у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, у 2003 р. очолив новостворену кафедру теорії та практики перекладу з німецької мови, на якій, окрім самого професора Кияка, працювало лише два доценти. За 10 років завідувач зумів створити потужний колектив науковців, серед яких працювали 2 професори та 14 кандидатів наук.

Т.Р. Кияк – автор більше 225 опублікованих праць: монографій, словників, наукових статей. Його головні монографії присвячені термінології: “Мотивированность лексических единиц” (Львів, 1988), “Лингвистические аспекты терминоведения” (Київ, 1989), “Основи термінотворення. Семантичні та соціолінгвістичні аспекти” (Київ, 2000), а підручники − перекладові: “Теорія і практика перекладу. Німецька мова” (Вінниця, 2006), “Перекладознавство (німецько-український напрям)” (Київ, 2010). Під керівництвом професора Кияка захищено 30 кандидатських дисертацій та дві докторські.

За свою законотворчу діяльність Т.Р. Кияк був нагороджений орденом „За заслуги” ІІІ ступеня, а за наукову та викладацьку роботу отримав звання „Відмінник народної освіти”, у 2013 р. його обрали академіком Академії наук вищої школи України. Він був першим Президентом української Спілки германістів вищої школи України, керівником науково-методичної комісії Міністерства освіти і науки України з іноземної філології, відповідальним редактором заснованого ним міжнародного журналу „Германістика в Україні”.

Що криється за цими високими посадами? – Багаторічна наполеглива праця, самовіддача, залізна дисципліна і вимогливість до самого себе, широчезна обізнаність і начитаність, здатність поставити і вирішити важливу проблему, вміння повести за собою інших.

Тарас Романович Кияк був нашим першим викладачем німецької мови та куратором першого курсу в Чернівецькому державному університеті. Всі студенти були настільки захоплені його німецькою, його хистом викладача, що вважали себе щасливчиками, які опинилися під крилом харизматичної особистості. Особливо ж, коли куратор повів нас у Карпати. Виявилося, що йому знайому кожна стежина, він чудово співає і грає на гітарі, знає безліч українських пісень, може годинами невтомно чимчикувати з важким рюкзаком, а потім легко, наче граючись, експромтом складає дотепні вірші про кожного з нас. Нас дивували його ерудованість, сила духу, почуття гумору. Такі походи не тільки згуртували наш перший курс, не тільки залишилися у пам’яті чудовою згадкою, але й підсвідомо спонукали нас у майбутньому наслідувати свого професора. Багато випускників нашої групи працюють нині викладачами, дехто з нас також водив вже наших студентів у гори, ми також намагаємося усіма силами не лише вчити, але й виховувати в наших студентах патріотизм та активну життєву позицію.

Один із найяскравіших спогадів пов’язаний із 1989 р., коли у Чернівцях проводився фестиваль “Червона Рута”, який став потужним свідченням пробудження свідомості українців. Власне, професор Кияк долучив нас до заходів із підготовки фестивалю, за що ми вдячні йому і сьогодні. Це був могутній заряд енергії: чернівчани приходили на концерти із синьо-жовтими прапорами, співали на вулицях українських пісень, зі сцени вперше відкрито лунали слова волі та боротьби. Якщо на першому концерті за українську символіку міліція арештовувала, то в день останнього концерту центральною вулицею пройшла колона з українськими прапорами. За тиждень фестивалю місто почало дихати і думати по-іншому.

Студентів Шевченкового університету професор Кияк також захоплював глибинами наукових пізнань, зацікавлював філологічними, історичними, філософськими проблемами, створював для них умови ефективного навчання і наукових досліджень, зачаровував мелодикою німецької фонетики, водив їх у гори, навчав українських пісень. А колег надихав своїм прикладом.

Т.Р. Кияк був для кількох генерації студентів, аспірантів, колег мудрим наставником, а для України – хорошим сином. Його інтелектуально-емоційне поле, наче магніт, притягувало, але й надавало імпульсів до руху вперед. Ми й досі – частинки цього поля.

Світла пам’ять про Вчителя завжди житиме у наших серцях.

Від імені учнів та колег Тараса Кияка,

від колективу Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

завідувач кафедри германської філології та перекладу

Марія Іваницька

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram