Міг вбити через ревнощі: у жителів села на Буковині своя версія подій з повісті Кобилянської «Земля»

У мешканців села Димка на Глибоччині, де довго проживала відома буковинська письменниця Ольга Кобилянська, свої версії того, що описано в знаменитій повісті "Земля".

Про це йдеться у публікації газети "Молодий буковинець".



Кажуть, що завдяки їй їхнє село стало відоме у світах, бо в Димці письменниця знайшла прототипів своєї повісті "Земля" – родину Жижиянів. В основі твору реальна історія – брат убив рідного брата за землю. Та в селі досі мало хто вірить у це.

Сава виїхав до Канади

"Дві години від ріки Серету на Буковині лежить село Д. Його рівні поля пригадували б степ, якби не те, що місцями вони западають, мов знеохочені своїм положенням, творячи плиткі невеликі кітли, і якби не той великий ліс, що тягнеться по західній стороні села і творить зелений ліспоперек широкої площини, щоб обмежити її розмах…". Так описує Димку у повісті "Земля"" Ольга Кобилянська.

Про родину Жижиянів, які стали прототипами родини Федорчуків у "Землі", в селі відгукуються схвально. Кажуть, всі працьовиті, добрі. Навпроти старої дерев’яної церкви, куди навідувалася Ольга Кобилянська, проживає Родіка Жижиян – праправнучка Маріуки Жижиян (героїні повісті Рахіри).

- Така історія справді трапилася у нашій родині восени 1894 року, – підтвердила Родіка Георгіївна. – У лісі знайшли застреленим Михайла Жижияна. У селі казали, що його вбив за землю рідний брат Сава – мій прапрадід. Про це я дізналася ще маленькою. Мій дідусь Іван – син Сави Жижияна – часто розповідав мені про Ольгу Кобилянську, її повість "Земля". Також любив розмовляти на цю тему з гостями, які навідувалися до села. Водив їх до лісу і показував те місце, де сталося вбивство. Та він ніколи не вірив, що його батько міг вбити рідного брата за землю. І в селі ніхто ніколи не вірив у це. Саву тоді кинули до в’язниці. Та через деякий час випустили на волю, бо не могли доказати його вини. У 1909 році він виїхав до Канади. Відтоді жодного разу не приїжджав до села, де залишив свою сім’ю. Сава більше не одружувався. Помер і похований у Канаді. Його дружина, моя прапрабабуся Маріука Жижиян, вдруге вийшла заміж і народила двох дітей, які проживали в Румунії. Ще про одного мого прапрадідуся Костянтина Жижияна і його дружину Ольга Кобилянська писала у творі "Старі батьки". Мене часто запрошують до місцевої школи, щоби я розповіла дітям про своїх предків, Ольгу Кобилянську, її повість "Земля". І я розповідаю.

"Просив вибачення за свій гріх"

– Є кілька варіантів цієї таємничої історії, – розповідав Янош Дан, який працював директором музею-садиби Ольги Кобилянської в Димці. – Якось я розмовляв з одним старим чоловіком. Він розповів, що чув від своєї бабусі, нібито Михайла застрелив побережник за те, що той крав у лісі дрова. Перед смертю він приходив до його батька Костянтина, зізнався у вбивстві та просив вибачення за свій гріх. Ще один місцевий чоловік із сусіднього села Опришени Іоан Білецький -Албеску написав спогади "З перехрестя віків", де згадує про цю історію в Димці. Йому тоді було 13 років. Застреленого Михайла знайшли в лісі його вуйка Николая Білецького. За це чоловіка катували у в’язниці, щоби зізнався у вбивстві. Потім дізналися, що це зробив рідний брат покійного, і вуйка випустили. Та, як запевняв чоловік, Сава вбив Михайла за дівчину, до якої ревнував. Михайло був дуже гарний: високий, стрункий, подобався дівчатам. Можливо, це могло бути правдою.

– У Михайла, як і в повісті "Земля", справді була дівчина-наймичка з сусіднього села Червона Діброва, – розповідав пан Янош. – Вона служила у панів у Димці. Її звали Анною, прізвище було Мудрак. У повісті вона теж називається Анною. Старі люди розповідали, що вона народила від Михайла двійнят, які згодом померли. Це правдоподібно, бо в роду Жижиянів були двійнята. Пізніше Анна вийшла заміж, у неї народився син. Як написано в повісті, вона дуже хотіла вивести його в люди, вивчити. Та не змогла. Син Анни зник безвісти ще парубійком у Першу світову війну.

Ольга Кобилянська писала: "Факти, що спонукали мене написати "Землю", правдиві. Особи майже всі, що до одної, також із життя взяті. Я просто фізично терпіла під з’явиськом тих фактів, і коли писала – ох, як хвилями ридала…".

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram