Буковинка займається незвичною творчістю – розписом кавою та малюнками на дереві

Буковинка виготовляє оригінальні сувеніри - малює Чернівці кавою та розписує дерев'яні зрізи.

Людмилі Скрипі – 27 років, вона із Їжівців на Сторожинеччині. Дівчина вчилася у художній школі, в художньому училищі, отримала диплом дизайнера середовища в Києві.

Працювала у різних установах за фахом: викладала у будинку юнацької творчості, була консультантом у салоні гардин, де розробляла ескізи для інтер’єрів будинків. Вона працювала одночасно на двох роботах, а вечорами виготовляла в домашніх умовах сувеніри.

– Я завжди вважала, що викладати дітям "за методичкою" – нудно. Я старалася шукати свій метод викладання, щось оригінальне і цікаве. Тож ще тоді я пробувала щось нове: малювала портрети кавою, намагалася малювати не тільки на планерах, а й на інших поверхнях: кленові листочки, гілочки, зрізи дерева. Так почала малювати на дереві, і це сподобалося, – розповідає художниця.

Підготувала до Дня міста експозицію

Дівчина звільнилася з обох місць роботи і вирішила працювати на себе.

Усі свої роботи зараз вона виконує вдома.

– Я не витримувала працювати без вихідних. Подумала, що треба спробувати працювати задля задоволення і на себе. Я й до цього виготовляла сувеніри на продаж, але не ставилася до цього серйозно, – розповідає вона.

Людмила вирішила взяти участь у Петрівському ярмарку. Тоді вона вперше виставила на продаж свої малюнки на дерев’яних зрізах. Людмила розуміє: аби продати річ, вона має бути не тільки гарною, а й практичною. Серед її робіт тоді був і виготовлений із дерева годинник, який дівчина доробляла перед ярмарком. Цю річ купили першою.

– Тоді я вирішила зробити щось незвичне і таке, що знадобиться у побуті. Дерев’яний годинник, на якому вручну були намальовані чотири локації Чернівців, прикрашений технікою декупажу, купили одразу. Тато мені готує деревину, обробляє, шліфує. Тоді він допоміг встановити стрілочки і цифри. Відтоді я зрозуміла, як має працювати бізнес. Заробляти можна і на творчості. Головне, аби річ була і гарною, і практичною, – ділиться Людмила.

Люди шукають практичних сувенірів

Проаналізувавши попит чернівчан і вивчаючи самотужки сферу бізнесу, дівчина почала завчасно готуватися до цьогорічного Дня міста. Вона намалювала понад 50 картин із краєвидами міста на дерев’яних зрізах. Також вона продавала на ярмарку картини міста, намальовані кавою.

– І тут я зрозуміла, що місцеві сувеніри справді мають попит. Це має бути щось оригінальне. Люди підходили до мене і казали, що малюнків на дереві ще не бачили. Купили більше половини робіт. Власниками картин ставали і місцеві, і туристи, купляли і у подарунок для когось з-за кордону. Маленькі картини на дереві коштували гривень 200-250. Великі 400. Найбільше цікавилися картиною з університетом, видом на вулицю Кобилянської, – розповідає молода художниця.
Зараз Людмила продає свої вироби і через соцмережі. Ще один вид її заробітку – виставляти свою продукцію у популярних сувенірних магазинах міста. Дівчина каже, що їх купують, і це вигідно, та їй прикро за націнку, яку ставлять власники.

– Я продаю свої роботи за мінімальними цінами, а в магазинах вони можуть коштувати вдвічі, а то й втричі дорожче.
Тому дівчина планує й надалі брати участі у ярмарках, де зможе отримати масові покупки, а з часом мріє відкрити власний магазин сувенірної продукції.

– Це буде щось таке, не як у всіх. Дерев’яні зрізи, картини кавою, дерев’яні магнітики. Буду думати над тим, як оформити речі побуту так, аби їх хотілося купувати. Щоб річ не просто десь висіла, а нею можна було користуватися. Хочу, аби мої роботи шукали і купували у подарунок із Чернівців.

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram