16 жовтня
Священномученика Діонісiя Ареопагiта, єпископа Афiнського
Преподобного Діонісiя, затворника Печерського, в Дальнiх печерах
Преподобного Іоана Хозевiта, єпископа Кесарiйського

Священномученика Діонісiя Ареопагiта, єпископа Афiнського



Священномученики Діонісій Ареопагіт, єпископ Афінський, а також пресвітер Рустик та диякон Елевферий вбиті в галлійській Лютеції (давня назва Парижа) в 96 році (за іншими даними — в 110 році), під час гоніння за імператора Доміціана (81-96).

Святий Діонісій жив у місті Афіни. Там же виховувався і отримав класичну еллінську освіту. Потім вирушив у Єгипет, де в місті Іліополі вивчав астрономію. Разом з другом Аполлофоном він був свідком сонячного затемнення в момент розп’яття на Хресті Господа Ісуса Христа. "Це або Бог, Творець всього світу, страждає, або цей світ видимий закінчується", — сказав тоді Діонісій. В Афінах, куди він повернувся з Єгипту, його обрали членом ареопагу (верховного афінського суду).

Коли святий апостол Павло проповідував в афінському ареопазі (Деян.17: 16-34), Діонісій прийняв це спасительне благовістя і став християнином. Упродовж трьох років Діонісій був сподвижником святого апостола Павла в проповіді Слова Божого. Згодом апостол Павло поставив його єпископом міста Афін. У 57 році святий Діонісій був присутній при похованні Пресвятої Богородиці.

Ще за життя Матері Божої Діонісій Ареопагіт спеціально приїжджав до Єрусалиму з Афін, щоб побачити Богоматір, і писав своєму вчителеві апостолу Павлу: "Свідчу Богом, що, крім Самого Бога, немає нічого у всесвіті, в такій мірі сповненого Божественної сили і благодаті. Ніхто з людей не може осягнути своїм розумом те, що я бачив. Визнаю перед Богом: коли я Іоанном, сяючим серед апостолів, як сонце на небі, був приведений перед лице Пресвятої Діви, я пережив невимовне відчуття. Переді мною заблищали якесь Божественне сяйво. Воно осяяло мій дух. Я відчував пахощі невимовних ароматів і був сповнений такого захоплення, що ні тіло моє немічне, ні дух не могли перенести цих знамень і початків вічного блаженства і Небесної слави. Від Її благодаті знемогло моє серце, нужденний мій дух. Якби у мене не було в пам’яті твоїх повчань, я б вважав за Її істинним Богом. Не можна собі й уявити більшого блаженства, ніж те, яке я тоді відчув".

Після кончини апостола Павла, бажаючи продовжити його справу, святитель Діонісій вирушив з проповіддю в західні країни, супроводжуваний пресвітером Рустиком і дияконом Елевферієм. Багатьох він навернув до Христа в Римі, а потім в Німеччині, Іспанії. У Галлії, під час переслідування християн язичницькою владою, всі три сповідники були схоплені і вкинуті в темницю. Вночі святий Діонісій звершив Божественну Літургію у співслужінні Ангелів Божих. На ранок мученики були обезголовлені. Святий Діонісій взяв свою голову, пройшов з нею до храму і тільки там упав мертвий. Благочестива жінка Катулла поховала останки мученика.

Велике значення для Православної Церкви мають твори святого Діонісія Ареопагіта. До нашого часу з них збереглися чотири книги: "Про небесну ієрархію", "Про церковну ієрархію", "Про Імена Божі", "Про містичне богослов’я", а також десять послань до різних осіб.

Преподобного Діонісiя, затворника Печерського, в Дальнiх печерах



Преподобний Дионисій, затворник Печерський за прозвиськом Щепа, був пресвітером, В 1463 р. під час пасхальної утрені Дионисій обходив з кадінням мощі святих угодників в Антонієвій печері. Коли пеподобний викликнув: " Святі отці і браття! Христос Воскрес! То,як грім пролунала відповідь: Воістину воскрес! З того дня преподобний Дионисій пішов у затвор і після багатьох трудів відійшов до Господа. Чудо з преподобним Дионисієм засвідчене в 8 –й пісні загального канону Києво-Печерських. Спочиває преподобний у Дальніх печерах Києво –Печерської Лаври. Він разом з незчисленним сонмом преподобних отців Києво-Печерських є невтомним молитвеником і молиться за нашу Рідну землю.