Різдво святителя Миколи Чудотворця, єпископа Мир Лікійських
Мученика Калиника
Мучениці Серафими, дiви
Мучениці Феодотiї i трьох дітей її
Преподобномученика Михаїла
Різдво святителя Миколая Чудотворця
Чи асоціюється у вас сьогоднішній день і серпень зокрема зі святим Миколаєм Чудотворцем? Ні? А дарма: саме 11 серпня в багатьох церквах відзначають Різдво (тобто народження) святого Миколая-Угодника. Свято це поки що неофіційне й недостатньо відоме широкому загалу вірян.
На сьогодні християни святкують лише три Різдва: Спасителя, Богородиці та Іоанна Предтечі, але цілком можливо, що до них невдовзі додасться й Різдво Миколая Чудотворця, архієпископа Мір Лікійських.
Як відомо, Миколая вшановують (цілком офіційно) двічі на рік: 22 травня (перенесення мощей) і 19 грудня (блаженне успіння). Особливо урочистим є "зимовий Миколай", який збігається з новорічними святами. Звісно, ані точної, ані приблизної дати народження святого Миколая не існує – тільки рік, і то – теж приблизний. А народився майбутній святий у місті Патара (Лікія, нині територія Туреччини).
Святий мученик Калиник
Святий мученик Калиник(III-IV), родом з Кілікії, з дитинства був вихований у християнській вірі. Уболіваючи про те, що багато заблукалих людей гине для вічності, поклоняючись ідолам, він пішов містами та селами проповідувати язичникам Ісуса Христа і Його вчення. Словом Божим він багатьох навертав у християнство. В галатійському місті Анкірі святий сповідник був затриманий і представлений на суд до правителя Сакердона, жорстокого гонителя християн. Правитель, погрожуючи муками і смертю, наказав Святому принести жертву ідолам, але він з безстрашністю заявив, що не боїться мук, так як кожен, хто вірує в Христа отримує від Нього сили у випробуваннях, а по смерті успадковує вічне блаженне життя. Святого жорстоко били воловими жилами і залізними гребенями рвали тіло, але він переносив все з терпінням і спокоєм. Це призвело в ще більшу лють Сакердона, і він наказав взути святого в чоботи з гострими цвяхами всередині і батогами гнати мученика в місто Гангр на спалення. Шлях був важким, і воїни, які супроводжували засудженого, знесилилися від спраги. У відчаї вони стали просити святого, щоб він попросив у Господа спасительну воду. Незлобивий святий, зглянувшись над своїми мучителями, з допомогою Божою вивів з каменя чудесне джерело. Здивовані воїни перейнялися співчуттям до свого спасителя і хотіли навіть відпустити його, але страх перед покаранням примусив їх повести мученика далі. В Гангрі святий Калиник, з радістю віддавши подяку Господу, Котрий сподобив його мученицького вінця, сам увійшов в палаючий вогнище і віддав душу Богові. Тіло його, залишилося неушкодженим, віруючі з честю його поховали.
Мучениці Серафими, дiви
Свята мучениця Серафима діва, уродженка Антіохії, жила в Римі за царювання імператора Адріана у знатної римлянки Савини, яку свята звернула в християнство.
У часи гонінь християн, що розпочалися за імператорьским наказом, правитель Берил наказав привести на суд святу Серафиму. Бажаючи отримати від Господа мученицький вінець, вона на першу вимогу безстрашно пішла до катів. Її супроводжувала віддана Савина. Побачивши знатну пані, Берил спочатку відпустив дівчину, але через кілька днів знову викликав святу Серафиму і розпочав суд.
Правитель змушував святу вшанувати язичницьких богів і принести їм жертву, але вона сміливо сповідувала свою віру в Єдиного Істинного Бога – Іісуса Христа. Тоді Берил віддав її на наругу двом безсоромним юнакам. Свята мучениця просила Господа захистити її. Раптом почався землетрус і хлопці впали в повному розслабленні.
Наступного дня правителю стало відомо, що його задум не здійснився. Думаючи, що свята знає чари, Берил попросив її повернути юнакам здоров’я і дар мовлення, щоб вони самі розповіли про диво. Свята, помолившись Господу, наказала юнакам встати, і вони відразу піднялися і сказали судді, що Ангел Господній затулив собою святу, заборонивши їм підходити до неї.
Жорстокий правитель не повірив своїм слугам і продовжував переконувати святу Серафиму принести жертву ідолам. Але свята мучениця залишилася непохитною навіть тоді, коли її палили свічками і нещадно били палицями. Безжалісного правителя спіткала сувора кара: тріска від палиці, якою били святу, потрапила йому в око, і через три дні мучитель осліп.
Безсилий перед непохитністю християнки, суддя наказав її обезголовити. Савіна з благоговінням поховала тіло своєї святої наставниці.
