22-річна Лоретта Чернописька навчається в університеті та працює архітектором і дизайнером, а у вихідні дні займається пошиттям м’яких іграшок і розписом стін.
Матеріали купувала на "секонді"
Про ідею. Шити дівчина вміє з дитинства, але першу іграшку своїми руками зробила на другому курсі у подарунок. Це був м’який котик.
– Я котолюб, безмежно люблю свою кішку Зефірку. Шити вмію з дитинства, мені мама показувала, і я це перейняла. В школі я ще додатково почала ходити на курси шиття, щоб вміти для себе щось більше. На третьому курсі спробувала вперше пошити іграшку у подарунок для людини, яка також обожнює котів. Вийшла м’яка, як подушка, – розповідає Лоретта.
Про початок справи, розвиток та стартовий капітал. Дівчина сфотографувала результат, вигадала назву своєї іграшки – "Мотану", що з румунської означає "кіт", і виставила в Інстаграм.
– Я створила сторінку спеціально для своїх робіт, спрацювало сарафанне радіо і після першої ж іграшки почали замовляти ще котиків у подарунок, здебільшого дівчатам. Я їх на початку продавала по 80 гривень, рахувала тільки те, що вклала у матеріали, – ділиться Лоретта.
Для того, аби іграшки були бюджетними, вона купувала матеріали у секонд-хенді. Тут вона придбала і подушку, вдома її попрала, а наповнювач подушки став наповнювачем для перших котиків ручної роботи. У секонді Лоретта купувала і тканини для іграшок. Зазвичай це були сорочки з натуральної тканини із цікавим принтом, які продавалися на вагу.
– Це – мій особистий кіт, я його змайструвала спеціально для себе. Він у минулому був чиєюсь сорочкою, – з усмішкою розповідає дівчина, показуючи червоного кота у клітиночку і з серцем у руках.
Крої для іграшок майстриня брала з інтернету, з часом почала малювати їх сама.
– Коти були моєю фішкою, тож їх замовляли у різних варіаціях: кіт-супермен, кіт Саймон, з мультика, кіт-пірат…
Шиє іграшки з дитячих малюнків
Пізніше у дівчини почали замовляти інші роботи: вона зшила двосторонню іграшку з "Маленького принца", боа-слона, декілька плюшевих пандочок, іграшки-подушки, коали та інші. Лоретта зшила для своєї подруги, яка колекціонує жирафів, таку іграшку. Також вона шиє іграшки, які намалювали діти, повторює їх до дрібних деталей.
– Я тільки рада новим цікавим замовленням, чомусь незвичному. Чесно, не так "кайфую" від самого процесу шиття, адже він буває нуднуватим, як від готового результату і від реакції людей. Тим паче, якщо людина замовляє конкретну авторську іграшку, і я знаю, що її будуть любити.
З часом дівчина почала купувати плюшеві тканини для іграшок та різні деталі для них, наповнювач. Свої роботи вона продає не тільки через інтернет, а й на ярмарках хенд-мейду.
– Одного разу я брала участь у Петрівському ярмарку. Було важко до нього готуватись, адже треба було виготовити більше іграшок, а тільки на виготовлення однієї я витрачаю цілий день. Вклала у матеріали до 500 гривень. На ярмарку продала 10 іграшок по 250 гривень, тож мала прибутку дві тисячі, – ділиться дівчина.
Про плани. Оскільки Лоретта працює в архітектурній майстерні, де часом їй підкидають роботу із розпису стін, часу на іграшки у не лишається дедалі менше. Вона розмалювала стіни декількох закладів громадського харчування у Чернівцях, офіси, дитячі кімнати, зі своїми одногрупниками розмалювали розважальну кімнату у ЦНАПі.
– Я люблю розписувати стіни і не відмовляюсь від цікавих замовлень, адже це для мене також додатковий заробіток. Та планую розвивати далі мого "Мотану" і виготовляти унікальні іграшки, щоб люди впізнавали, що вони мої. Навіть емблемку вигадала: буква "М" з вусиками. Хочу робити такі іграшки, які подобатимуться в першу чергу мені, тоді їх любитимуть інші. Думаю, як закінчу університет, у мене буде більше часу на всі мої роботи і хобі, – каже дівчина.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
