Колишній чернівчанин, а нині мешканець Сан-Франциско (США) Роман Онуфрик розмірковує про систему громадського транспорту в Штатах, порівнюючи її із ситуацією, яка склалася з якістю надання послуг приватними перевізниками у Чернівцях.



Проблеми із громадським транспортом з’явились одночасно із самим громадським транспортом. Перші пасажири мусили тримати під язиком монету, щоб передати за проїзд панові Харону. Важко сказати, скільки води ріки Стікс спливло відтоді, адже ПП “Харон” був радше міфічною, ніж фізичною особою-підприємцем, але змінилося з тих часів небагато. Як і у клієнтів Харона, вибір у чернівецьких пасажирів теж невеликий.

Із розквітом автомобілебудування у минулому столітті чимало міст почали свідомо знищувати громадський транспорт на користь автомобільного. Закривались маршрути, вирізались електричні дроти та викорчовувались трамвайні рейки. Чернівці залишились без трамваю у 1967-му. А темні дев’яності закріпили процес занепаду громадського транспорту у пост-радянських країнах.

Пройшли десятиліття і стало зрозуміло, що власний автомобіль є дуже неефективним, хоча й дуже зручним, транспортом, а збільшення кількості дорожніх смуг тільки переносить вузьке місце деінде. Вчені-урбаністи в усьому світі задумались, як зробити міста комфортними для людей, а не для машин. Виявляється, це можливо і не так вже й складно, хоча й рішення може бути унікальним для кожного міста. В Амстердамі заново розкопують канали, у Детройті відбудовують трамвайну мережу з нуля, а депутати Чернівецької міської ради розглядають питання збільшення ціни за проїзд.

А ми поки що подивимось, як ці проблеми вирішують у місці, де наші завтрашні мрії було здійснено ще вчора - у Кремнієвій Долині.

Багатьох буковинців може шокувати новина, що транспортом майбутнього буде не іржава розвалюха на євробляхах (хоча у них і є спільні риси: бляшанку теж можна покинути де завгодно). Більше того, уже зараз немає навіть необхідності володіти власним автомобілем. Майбутнє за індивідуальним транспортом загального користування.

Щоранку десятки тисяч людей приїжджають до Сан-Франциско на потягах двох систем: BART та Caltrain. Відчайдухи можуть дістатися міста на автомобілі, але проїзд через мости є платним ($6), затори - довготривалими, а безкоштовної парковки не існує (від $300 на місяць). Тому у вагоні можна зустріти і простого найманого працівника, і власника стартапу.

Після того, як потяг прибув на станцію, пасажирам необхідно подолати так звану “останню милю” - шлях від останньої зупинки громадського транспорту до кінцевої точки призначення. Його можна пройти пішки, можна скористатися традиційними автобусом, тролейбусом, електричним або кабельним трамваєм. Але у світовому центрі цифрових технологій існує набагато більше можливостей. Звичайно, кожна з цих них - це в першу чергу додаток для смартфону, а вже потім реальний фізичний засіб пересування.

Альтернативою таксі є уже відомий українцям Uber та Lyft - диспетчерські служби, що координують роботу власників автомобілів, які бажають заробити копійчину, підвозячи пасажирів.

Ті, хто бажає потриматись за кермо власноруч, обирають автомобілі загального користування у службах ZipCar, GetAround чи Maven. Після реєстрації у програмі ви отримуєте пластикову картку-ключ, що відчиняє двері сотень автомобілів по всьому місті. Просто прикладаєте картку до замку, заводите автомобіль - і він стає вашим на потрібний час. Єдина незручність - автомобіль необхідно повернути на те саме місце, звідки ви його забрали. Година користування таким автомобілем обійдеться трошки дорожче за десять доларів.

Електричні мопеди Scoot червоного кольору добре помітні на дорогах серед автомобілів. У кожного в багажнику лежать два мотошоломи різних розмірів, а ті, хто пам’ятає запах дусту, можуть користуватися власним.



Для керування таким автомобілем чи мопедом все ж таки необхідні водійські права, тому, щоб скористатися цими службами, спочатку потрібно пройти перевірку - завантажити фотографію документу у додаток. І хоча часу це займає небагато, потрібно підготуватись заздалегідь. А транспортом, про який мова йтиме далі, можна скористатися одразу - сів і поїхав.

Автоматизованим прокатом велосипедів уже не здивуєш нікого ні в Америці, ні в Європі, ані в Азії. У Сан-Франциско прокатні велосипеди можуть здивувати хіба логотипом автомобілів Ford на рамі, а сама система має назву Ford GoBike. Три тисячі велосипедів розподілені по 260 велосипедних станціях в різних районах міста. Обрати можна класичний велосипед, де крутити педалі доведеться самому, або велосипед з електромотором, що може стати у нагоді у такому горбистому місті. Коштуватиме така корисна поїздка дешевше, ніж у автобусі чи трамваї - два долари.



Необхідність повернення велосипедів на спеціально обладнані станції була незручною для багатьох користувачів таких сервісів. Тому вільну нішу одразу зайняли яскраві помаранчеві велосипеди Jump, які можна брати і залишати де завгодно, де їх можна безпечно припаркувати. Щоб розблокувати замок, потрібно просто скористатися додатком на смартфоні.

Але справжньою новинкою сезону став прокат самокатів! Одного сонячного ранку мешканці міста побачили на тротуарах симпатичні електричні самокати одразу трьох стартапів - Bird, Lime та Spin. Реєстрація у програмі вартує всього один долар, а ціна за користування - з десяток центів за хвилину. Самокати, які тут називають скутерами, можна брати і залишати будь-де, якщо вони не заважають пішоходам та автомобілям. На таких скутерах зараз можна побачити і чоловіка у діловому костюмі, і жінку на високих підборах, а у такому вільному місті як Сан-Франциско, часом на такому самокаті можна зустріти і чоловіка на високих підборах. Через простоту користування скутерами теж залюбки користуються туристи.




Цей новий транспорт став настільки популярним, що міській владі довелося конфіскувати кілька сотень самокатів, які захаращували тротуари та оштрафувати нові компанії. Зараз сан-францисканська міська рада вносить поправки до законів та вводить ліцензування на новий вид діяльності.

Повернемось до Чернівців.

Я й досі пам’ятаю, як повертався із музичної школи холодного зимового вечора. Купка змерзлих людей ховалась від снігу та вітру на зупинці “Центральний парк культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка” в очікуванні тролейбусу. Важко сказати, чи він запізнювався, адже графіку руху не існувало. І тут, наче промінчик сонця, із хуртовини з’явився яскраво-жовтий мікроавтобус “Пежо” - один із перших рейсів чернівецьких маршрутних таксі. Щасливо стискаю у кишені 25 копійок, зекономлених в кафе “Гномик”, і вже через хвилину мчуся засніженими вулицями у новенькому зручному та теплому салоні.

З часом стало зрозуміло, що дива не сталося. Маршрутки, які були хорошим тимчасовим вирішенням проблеми зруйнованого громадського транспорту, зрештою його добили остаточно - як і в усіх інших містах. Зараз урбаністами доведено, що маршрутне таксі є найбільш неефективним у якості громадського транспорту.

Звичайно, велосипеди та самокати на чернівецькій бруківці тільки додадуть роботи травматологам, а що стане з прокатними мопедами - страшно навіть уявити. Можна трішки помріяти про трамвай, який є не тільки сучасним, екологічним та ефективним транспортом, але й міг би стати частинкою легендарного чернівецького шарму. Проте на єдиному вцілілому трамваї №10 від залізничного вокзалу далеко не від’їдеш. Відновлення трамвайної інфраструктури Чернівцям не по кишені, навіть якщо місто відмовиться від будівництва тунелю під міжнародним аеропортом “Чернівці”.

Проблеми чернівецького громадського транспорту близькі багатьом мешканцям міста. І рішення цих проблем існують. Можливо, варто прислухатись до фахівців? Не хотілось би, щоб “остання миля” чернівецького транспорту стала справді останньою.

Роман Онуфрик, спеціально для "МБ"

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram