5 червня за церковним календарем - преподобного Михаїла

5 червня
Преподобного Михаїла, сповідника, єпископа Синадського
Преподобної Єфросинії Полоцької

5 червня – святителя Михаїла, сповідника, єпископа Синадського (Фрігійського) (821)



Святитель Михаїл-сповідник, який носив ім’я тезоімените (однакове) імені Архангела небесних сил, і житіє провадив ангельське, прикрашене незайманою чистотою і чеснотами. Із юних років він прагнув до чернечого життя і був направлений святішим Патріархом Тарасієм (784-806) у монастир, розташований на березі Чорного моря. З ним разом прийшов у обитель і святий Феофілакт, майбутній єпископ Никомидійський. Обидва ченці з ретельністю проходили в обителі подвиги для спісіння душі та незабаром були прославлені благодатними даруваннями від Господа. Одного разу під час жнив, коли стояла нестерпна спека, так, що від нестачі води люди помирали, святі помолилися Богу, і за молитвами їх порожній мідний посуд почав виділяти воду в достатній кількості для того, щоб втамувати спрагу. Так Господь виконує прохання і молитви Своїх праведників і чує їх молитви. Це чудо нагадувало собою те, коли в пустелі для знемоглого від спраги Ізраїлю Бог вивів воду з каменю (Ісх.17: 6) та заради Самсона (судії ізраїльського), який вмирав від спраги, Бог поточив джерело живої води з висохлої кістки ослячої щелепи (Суд.15: 19).

Після того Святіший Патріарх Тарасій, бачачи таку добродійне життя цих преподобних отців, що сяяли як зірки на небі, визнав їх гідними високого архієрейського сану. Блаженного Феофілакта він висвятив на митрополита Нікомідії, а святого Михаїла рукопоклав у єпископи міста Сінад, і обидва вони пасли стадо Христове, своїм життям подаючи добрий приклад своїй пастві. За своє святе життя і мудрість святитель Михайло здобув глибоку любов у віруючого народу і особливу увагу імператорів Никифора I (802-811) і Михайла I Рангаве (811-813). У 787 році святитель Михайло був присутній на Сьомому Вселенському Соборі в Нікеї.

Коли ж відійшов від тутешнього життя до Господа Святіший Патріарх Тарасій, а після нього прийняв престол Константинопольської церкви святий Никифор, знову піднялася буря єресі іконоборства, що вже була засуджена на Сьомому Вселенському Соборі святих отців. Безбожний імператор Лев Вірменин, заразившись тією єрессю, підняв гоніння на Церкву Христову, заперечуючи шанування святих ікон і називаючи їх ідолами, а тих, хто шанував їх, піддавав тортурам і смерті. Перш за все, він вигнав Святішого Патріарха Никифора, а також і інших православних архієреїв із їх престолів, а замість них призначив своїх однодумців-єретиків. Так оселилася на святих місцях мерзота запустіння (Дан.9: 27).
Святитель Михаїл у цей час твердо захищав Православ’я, мужньо протидіючи єретикам і викриваючи їх помилки. Лев Вірменин засудив святителя Михаїла, але він, не боячись мук, твердо відповідав: "Я шаную святі ікони Спасителя мого Ісуса Христа і Пречистої Діви, Матері Його, і всіх святих і поклоняюся їм. Твоє розпорядження про видалення ікон з храмів не слухатиму". Тоді Лев Вірменин заслав святителя Михаїла в ув’язнення в місто Евдокіада, де сповідник помер близько 821 року. Глава святителя Михаїла зберігається в Лаврі святого Афанасія на Афоні, частка мощей – в Іверському монастирі.

Життя Святої Преподобної Єфросинії, ігумені Полоцької



Преподобна Єфросинія, ігуменя Полоцька народилася в сім'ї вітебського князя Святослава (Георгія) Всеславича Життя Святої Преподобної Єфросинії, ігумені Полоцької який походив із роду Святого й Рівноапостольного князя Володимира Великого. В Хрещенні вона отримала ім'я Преслава.

З дитячих років Преслава виховувалась у християнському дусі, відвідувала церкву та відзначалася великою любов’ю до молитви. Досить рано вона була навчена грамоти й свій вільний час віддавала читанню Святого Письма, Псалтиря та інших духовних книг.

Любов до читання поєднувалася в неї зі старанною молитвою. Вже тоді Предслава здобула "плід молитви": її мудрості дивувався не тільки батько й рідні, але й слава про неї розійшлася далеко за межі Полоцької землі. Багато князів просили руки Предслави, проте всі пропозиції шлюбу вона відкидала, бажаючи стати черницею.

Одного разу, дізнавшись, що батьки хочуть заручити її з одним із князів, вона таємно втекла з дому в жіночий монастир до ігумені Романи (вдови її дядька Романа Всеславича) та почала просити постригу в черниці. Тоді їй було тільки 12 років і вона була дуже красивою й ігуменя не хотіла цього зробити. Проте глибокий розум княгині та її молитовна налаштованість скоро переконали ігуменю: незважаючи на можливий гнів батька Предслави, ігуменя благословила племінницю на постриг. Під час постригу Предслава отримала ім'я Єфросинія.

З благословення єпископа Полоцького Іллі вона пішла в затвор, оселившись в особливій келії при Софійському соборі міста Полоцька. Тут вона проводила час у молитві, пильнуванні і переписуванні духовних книг, насичуючись премудрістю з книг соборної бібліотеки.

Дізнавшись про місцезнаходження дочки, батьки прибули в монастир і, побачивши її, залилися сльозами. Та спокійною була блаженна Єфросинія, яка порадила батькам не плакати, а радіти, що їхня дочка заручена з Царем Небесним.

Одного разу їй наснився Ангел Божий й сповістив їй перейти в місцевість біля Полоцька, яка називалася Сільце. Тут був Софійський палац і невеличка дерев’яна церква на честь Преображення Господнього. "Належить тобі тут перебувати тому, що Господь через тебе на цьому місці багатьох приведе до спасіння".

Залишивши келію Софійського Cобору, Єфросинія тут для заснування жіночого монастиря. Сталося це близько 1128 року.

Першою його ігуменею й стала Преподобна Єфросинія. За деякий час вона попросила батька, щоб відпустив сестру Градиславу в монастир "для вивчення Cвятих книг". Батько виконав прохання старшої дочки, але Градислава додому вже не повернулась, а стала черницею.

Згодом постриг прийняла і їхня двоюрідна сестра, княжна Звенисла-ва, яка в чернецтві отримала ім'я Євпраксія. Трохи згодом ще дві дочки брата В’ячеслава, їхні племінниці Киринія й Ольга також прийняли постриг і стали черницями Агафією та Євфимією.

Тим часом монастир розширявся з кожним роком і число черниць постійно збільшувалось. Преподобна Єфросинія вчила молодих послушниць грамоти, переписуванню книг, співу та уставу монастирського життя.

У 1161 році, старанням Преподобної Єфросинії, був споруджений кам'яний Спасо-Преображенський Собор — одна з перлин староруської архітектури. Храм в перебудованому вигляді зберігся й до наших днів.

Преподобна Єфросинія заснувала також Богородичний чоловічий монастир, звеліла побудувати в ньому кам'яну церкву на честь Пресвятої Богородиці і, прикрасила її іконами, передала ченцям. Скориставшись спорідненістю із Візантійським імператором Мануїлом Комнином (1143-1180), вона звернулася до нього, а також до Патріарха Константинопольського Луки (1156-1169) з проханням надіслати для обителі одну з найбільших святинь — ікону Божої Матері Ефеської, написану за переказами Святим Апостолом і Євангелистом Лукою. В 1162 р. ікона прибула на Русь разом із благословенною Патріаршою грамотою Полоцькій ігумені.

Преподобна Єфросинія вела також велику просвітницьку діяльність у Полоцькому краї, вчасно відводила князівські і боярські суперечки, а всім, хто бажав благочестивого життя, давала духовні поради. Досягнувши похилого віку, вона вирішила здійснити свою давню мрію - відвідати святі місця Палестини, поклонитися Гробу Господньому й там закінчити своє земне життя.

У супроводі свого брата — князя Давида та сестри Євпраксії Єфросинія вирушила спочатку до Константинопіль, а потім до Єрусалима.

Поклонившись Живоносному Гробу Господньому, поставила на ньому золоте кадило та принесла багато дарів Єрусалимській Православній Церкві та Патріарху. Поселившись у монастирі Пресвятої Богородиці, почала відвідувати святині, що були пов'язані з життям Спасителя та святих, проте невдовзі захворіла. Преподобна вже не змогла побувати на Йордані, але її брат приніс їй йорданської води й невдовзі спочила. Сталося 5 червня 1173 року.

У 1187 році Єрусалим завоював султан Саладін, який поставив вимогу до християн у 50-денний термін покинути місто. Ченці, що поверталися на Русь, взяли Святі мощі Преподобної Єфросинії з собою і привезли їх в Києво-Печерську лавру, де вони перебували у Дальніх печерах. У 1910 році Святі мощі було перенесено в місто Полоцьк (суч. Білорусь), де й донині спочивають у Спасо-Преображенському монастирі.

29 листопада 2015 року, з благословення та стараннями Преосвященного Єпископа Коломийського і Косівського Юліана, для шанування, до Кафедрального Собору Преображення Господнього міста Коломиї, було передано ікону із чудотворною частичкою мощей Святої Преподобної Євфросинії, ігумені Полоцької.