З кожним роком робота для українських заробітчан за межами України стає все важчою та менш оплачуваною.
Мешканці села Їжівці Сторожинецького району уже тривалий час їздять на заробітки за кордон. Зокрема, в Росію, Італію, Польщу, Бельгію, Ізраїль, США та інші країни. Та з тих пір, як почалися бойові дії на Донбасі, в Росії стало важко не лише працювати, а й поїхати. Тому люди їдуть зараз переважно на заробітки до Європи, йдеться у публікації "МБ".
Найпопулярнішими країнами, куди їдуть на заробітки з села є Бельгія та Італія, а останнім часом – ще Польща та Німеччина. Та оскільки половина, якщо не більше мешканців села, їдуть працювати саме у ці дві країни, то вже виникає проблема з браком роботи або з маленькою оплатою.
Молоде подружжя Влад поїхало за кордон на заробітки ще 14 років тому, тобто у 2004 році. З тих пір додому поверталися лише раз – у 2011 році. Вони пояснюють це тим, що тут немає жодної перспективи заробити достойні гроші для того, аби утримувати сім’ю, збудувати будинок та забезпечувати гідне навчання для дітей.
– Коли поїхали на заробітки, ми залишили вдома свою чотирирічну доньку. Як це боляче не було, але ми розуміли, що тут у нас не буде шансів щось заробити та чогось досягнути. Через декілька років ми забрали дитину до себе, бо зрозуміли, що затримаємось тут надовго. Та, якщо на початку тут можна було заробити непогані гроші, то відколи почалася війна на Сході України, ситуація змінилася не в кращий бік. Та все ж тут можна заробити більше, ніж в Україні , – розповідає чоловік Дмитро Влад, який працює в Бельгії.
Їдуть на заробітки не тільки чоловіки та жінки старшого віку, а й молоді дівчата 18-ти років.
"У нас велика родина, 8 дітей у сім’ї. Батькам важко, тому після 11-го класу замість навчання у вузі, я поїхала на роботу в Ізраїль. Мені було 18 років. Спочатку було важко, бо геть не розуміла мови, але потрохи навчилася і мови, і роботи. Тож після того, як я пропрацювала там рік, до мене приїхала сестра, якій теж виповнилося 18 років. Ми прибирали будинки і заробляли непогано. Після того, як я пропрацювала в Ізраїлі півтора року, повернулася додому. Та з дому швидко захотіла поїхати назад до Ізраїлю. Бо там я щодня заробляла гроші, а тут я щодня їх витрачаю, натомість заробляти немає де", - розповідає Марина Фрунза.
Лілія Ігнатеску хоч і отримала спеціальність кухаря і навіть працювала за фахом у рідному селі, зрозуміла, що цього на життя не вистачає і теж поїхала в Ізраїль, де працювала два роки і чотири місяці.
"Було дуже важко самій в чужій країні та ще й такій далекій. Мені був 21 рік, коли я вирішила поїхати на заробітки. Батьки мене відмовляли, але я наполягла на своєму. Вирішила, що мої батьки достатньо для мене зробили, тому прийшла моя черга їм допомагати. Тим паче, коли я бачила, як моя старша сестра, пропрацювавши два роки у дитячому садочку, поїхала у Бельгію, я зрозуміла, що вчиню так само. Я працювала в Ізраїлі понад два роки. Вдалося багато чого зробити за цей час. Хочу поїхати ще раз, бо мрію купити машину", – посміхаючись розповідає Лілія.
Як розповідає житель села Їжівці Георгій, він їздить на заробітки в Росію усе своє життя і навіть зараз, попри те, що вже вийшов на пенсію.
– Усе життя я їжджу на заробітки в Росію попри те, що займаюся виготовленням бляшаних виробів тут, дома. Але оскільки бляхар – це професія досить важка та не дуже поцінована у нас, доводилося кілька місяців на рік їхати на заробітки та працювати на будівництві. Там робота дуже важка, доводилося будували будинки з самого нуля, – розповідає бляхар.
Та з початком бойових дій на Донбасі їхати в Росію стало важкою процедурою, а ще важче стало працювати, оскільки зарплати дуже впали.
"Якщо колись за місяць можна було заробити 1500-2000 доларів, то зараз ця сума складає 500 доларів, а то й 200. Усе залежить від того, з ким ти їдеш на роботу і наскільки ця людина чесна. В цьому році я вже встиг поїхати на заробітки в Росію на місяць і повернутися звідти з порожніми кишенями", - розповідає чоловік.
29-річний мешканець Їжівців Дмитро Гаврилович працює у США майже 9 років і не збирається повертатися додому, бо за його словами, тут йому робити нічого.
"Після смерті батька мати поїхала на заробітки в Італію. Я був тоді ще дитиною. Зараз я працюю в Америці і не збираюся повертатися додому в село, бо там на мене ніхто не чекає, оскільки мама далі працює в Італії і майже не приїжджає додому", – розповідає Дмитро.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
