Аліна-Єва Дем’янів із Чернівців, яка живе у США, розповіла, як подорожує світом.
Дівчина розповідає про різницю між американцями та українцями, про те, як зекономити на подорожах, та про ризики мандрівок в екзотичні країни.
"Якщо у кафе зайде голий, не помічатимуть"
Жінка проживає у Америці уже десять років, зараз її домівкою є місто багатьох вогнів та національностей – Нью-Йорк. Як розповідає Аліна-Єва, в Штатах кожна відмінність нормальна, там сприймають усе: різні політичні погляди, нетрадиційну орієнтацію, інші віросповідання.
– Якщо у кафе зайде гола людина, то американці глянуть на неї раз і надалі робитимуть вигляд, що не помічають, – ділиться Аліна Єва. – У них існує таке поняття "bar talk", тобто розмова за бар-стійкою із незнайомцем. До неї ніколи не входить тема політики й релігії. У нас навпаки – люди полюбляють обговорювати владу.
– Американці значно привітніші за українців. Коли я приїжджаю погостювати в Україну, то помічаю, що тут люди дуже закриті. Ми їхали з мамою в тролейбусі і через запотілі вікна не бачили своєї зупинки. Перепитали у жінки, де наша зупинка, отримала у відповідь: "А ви шо, нє мєсниє?" Коли я була у невеличкому містечку штату Массачусетс, мені потрібно було здійснити дзвінок, але я не могла розібратись із телефонним апаратом. То, коли мене, розгублену, побачив один чоловік, що сидів поряд, у кафе, то одразу запропонував допомогу.
Дуже різниться у нас й ставлення до краси. Американкам не важлива висота підборів чи відтінок помади. Вони більше "доглядають" за своїм здоров’ям і ніколи не "наряджаються" без приводу. Для наших же жінок важливий зовнішній вигляд – красивий макіяж, одяг. При чому приводом для цього може бути навіть вихід у магазин. Відрізняється у нас і ставлення до освіти: американці вчаться все життя. Я зараз навчаюсь у коледжі, мені 30. Разом зі мною ходять на заняття і 19-річні, і 50-річні.
З одного боку – халупи, з іншого – вілли
– Оскільки я живу в Нью-Йорку, то знайома із багатьма людьми різних національностей. У них з’ясовую про країни, куди би ще хотіла поїхати. У мене є подруга Даніела. Вона з Камеруну. Якщо б не це знайомство, то я б побоялась їхати у в центральну та західну Африку,– розповідає Аліна-Єва. –Вікіпедія каже, що Камерун – це країна, де зібрались всі крайнощі Африки: від екваторіальних лісів до напівпустель. А насправді там зібрались найбідніші і найбагатші.
– У них нема середнього класу: з одного боку – халупи, а з іншого – вілли за великими огородженнями та колючим дротом. Даніела – з тих сімей, які живуть за великими парканами. Вони пересуваються всюди з особистим водієм. Я була шокована, коли побачила клуби та ресторани – кращі, ніж у Чернівцях. Я думала, що там люди ходять голі та босі, і це так є, але тільки не там, куди вас везе персональний водій, – каже Аліна Єва.
Камерун межує на півночі з Нігерією, де неспокійно, тому всередині країни перевіряють пасажирів у транспорті. Коли ми з Даніелою повертались з Яунде (столиця Камеруну) автобусом, то нас ледь не заарештували, бо Даніела забула паспорт дома. Нас зупинили поліцейські посеред села та почали допитувати мою подругу, адже я, по-перше біла, і по-друге, не знаю французької, на якій вони переважно спілкуються. Даніела відмовлялась заплатити, щоб "замнути" питання. Але в Африці, як і в Чернівцях все можуть вирішити "знайомі". Вона зателефонувала мамі, хоча дуже її боялась, адже в африканських сім’ях батьки дуже суворі. Виявляється, у них дядько – міністр культури, який нам нічим не допоміг, бо чим може допомогти міністр культури посеред африканського села? Поліцейський нас, все-таки, затримав. П’ять годин вони не могли вирішити, що з нами робити і як нас відправити до столиці. Ця частина Африки справді небезпечна для туристів, тому краще їхати в більш туристичні місця: на Занзібар, в Танзанію.
Поширена чоловіча проституція
– Як і у випадку з Африкою, я би ніколи не поїхала до Гаїті, найбіднішої країни світу, якщо б не мала там знайомих. Я помітила там одну диковинку – дуже поширена чоловіча проституція. На вулицях міста ходять білі жінки з місцевими чоловіками. Можна сказати, що там – так званий європейський секс-туризм. І це не дивно. Чоловіки на Гаїті красиві, а інших способів заробітку практично нема. Те ж саме явище помічала в інших країнах Карибського басейну – Ямайка, Барбадос, – каже Аліна-Єва. Розповідає, що дуже незвичний спогад про Кариби – їх транспорт "тап-тапи". Це малесенькі автобуси, щільно забиті людьми, які практично висять на транспорті. У них нема фіксованої ціни, і це дуже дешевий спосіб пересуватись містом.
"Коли ми зайшли у "тап-тап", то місцеві були здивовані, що білі дівчата наважились поїхати з ними. Питали: "Що ви тут робите?" – каже дівчина.
"Не доводилося подорожувати мусульманськими країнами. Була тільки в аеропорту в Марокко декілька годин. Але й цього мені вистачило, щоб зрозуміти, що ця держава чоловіча. У мене ще тоді було не прикрите довге біляве волосся, і я часто на собі ловила "холодні" чоловічі погляди", –зауважує мандрівниця.
Без туристичних агентств – дешевше
Аліна-Єва розповідає, що коли планує свій маршрут, то шукає місця, де не відпочивають російські туристи. Тому дуже довго обирала, де саме зупинитись у Туреччині.
– Мене часто запитували: "Ти росіянка?". Відповідаю "Ні, я з України!". На що отримую відповідь: " Я ж так і говорив". Тільки зараз, після Майдану і подій на сході України, вони вже про нас знають. Тим не менш, поведінка українців та росіян на відпочинку схожа, – зауважує дівчина.
Жінка переконує, що агенції "наживаються" на клієнтах: "Наприклад, за трансфер з аеропорту в готель, за цінами турагентства, я заплатила 45 євро. Коли на місці запитала ціну у водія та перевела її у місцеву валюту, у мене вийшла сума 6 доларів. Тому краще планувати свою подорож самостійно. Коли я починаю збиратись у поїздку, то всю інформацію шукаю або в знайомих, або в Інтернеті. Наприклад, шукаю найкращі пляжі і позначаю їх на карті, потім в Інтернеті шукаю найближчі готелі. Резерв можна здійснити на hotels.com. Дешеві квитки можна придбати на skyscanner. Курс іноземної валюти потрібно знати до поїздки, але переважно ви втрачаєте тільки 1%, якщо обмінюєте гроші у аеропорту. Щодо планування дозвілля, то тут все просто: спілкуйтеся з персоналом, вони знають все. Ставте правильні запитання: не "Куди мені варто сходити?", а "Куди ходите ви?" Без турагенств подорожувати дешевше.
