Кореспондент "МБ" з’ясувала у відомих артистів та співаків Буковини, де вони святкують одне з найбільших християнських свят.

Оксана Савчук, народна артистка України, солістка дуету "Писанка":



– Різдво для нас – родинне свято. Тому, де би ми з Іванком не були, повертаємося на родинне обійстя, до мами Єлизавети в містечко Кіцмань. Вона єдина залишилася у нас, всі інші вже відійшли у вічність. Я назавжди запам’ятала смак дванадцяти пісних страв на батьківському столі та спільну молитву на Святий вечір. Ми готувалися до нього всією родиною. Мама випікала дуже гарні калачі – заплетені в косички, з хрестиками та пташками. Перш ніж приступити до цього таїнства, вона промовляла молитви та добрі слова, з тістом обходилася, наче з новонародженою дитиною. А тато дивився, щоби в цей час ніхто чужий не зайшов до хати та не завадив поганим словом випіканню. Перехрестивши калачі, мама ставила їх у велику піч.

Святу вечерю теж потрібно готувати з молитвою, добрими думками, великою любов’ю та особливим настроєм, тоді вона буде смачною. Мама піднімалася, як тільки світало, і починала клопотати над стравами. Вона мене навчала: аби кутя була смачною, треба покласти все в міру – меду, маку, горіхів. Ми всі купалися, одягали чисті сорочки. Батьки намагалися купити нам із сестрою обновки. Поки мама готувала вечерю, тато наводив порядок на подвір’ї, обходив усю худобу, як він казав, "німину". Розповідав, що в цей вечір худібка може розмовляти з Богом, поскаржитися йому, якщо з нею погано обходилися. Кропив свяченою водою стайню, пасіку, сад. Худобі ніс першу ложку куті. Перед вечерею ми обов’язково навідували могили рідних, несли Святу вечерю хрещеним батькам. Мама готувала подарунки для дітей-сиріт та вдів, складала їх у тайстри, і ми з сестрою відносили їх.

А потім бігли накривали на стіл. На низ, під скатертину, стелили духмяне сіно, підготовлене заздалегідь, по чотирьох кутках ставили зубки часнику, що символізував міцність сім’ї та відганяв злу силу від дому, паперові гроші – на матеріальний достаток. Після цього розставляли страви: кутю, гриби, квасолю, пісний борщ, вареники, голубці, пампушки, запечену в печі рибу, узвар… Як тільки на небі з’являлася перша зірка, проводився своєрідний ритуал: мама брала в ліву руку калач зі свічкою, ми всі виходили на поріг, ставали на коліна, промовляли "Отче наш" і просили у Бога здійснення своїх бажань. Тато казав, що небо в цей вечір відкрите, і кожного Бог чує, тому що попросиш у цю хвилину, те збудеться.

"Їли дерев’яними ложками з одних мисок"

Іван Дерда, заслужений артист України:



– Ми відзначаємо Різдвяні свята за давніми традиціями, що передавалися в нашому роду з діда-прадіда. Навіть зберігаємо старий молитовник, за яким молилася на Святий вечір бабуся, і дзвіночок, з яким ходив колядувати дідусь.

До Святої вечері та Різдва моя родина готувалася ще з осені. Вибирали все найкраще, що вродило на городі: біб, квасолю,буряк і моркву на борщ, капусту на голубці. Коли молотили пшеницю на току, то мама вибирала найкращі зерна на кутю. Казала, що вони схожі на маленького Ісусика у сповитку. Бабуся зривала на грядці найбільші головки маку для куті, сушила яблука, груші та сливи на узвар. Ми з братом ходили до лісу за білими грибами, які сушили та зберігали для Святої вечері. У четвер починали пекти калачі та хліб. У п’ятницю замочували у воді опихану пшеницю, гриби, біб, крутили голубці. А в суботу рано-вранці мама розпалювала піч і ставила туди на весь день страви у глиняних горщиках, змастивши їх тістом та перехрестивши.

Читайте також: Етнограф розповів, як на Буковині у давнину готувались до Святвечора

На Святий вечір тато заносив до хати сіно, стелив його під стіл, зверху ставив сокиру. Ми з братом залазили туди, квокали, мукали, рохкали, щоб велося господарство, а нам за це давали копійки. Дідусь ставив у кутку під образами сніп пшениці, перев’язаний червоною стрічкою. Мама застеляла стіл білою скатертиною, ставила під нею зубки часнику, щоби всі були здоровими. А потім починала розкладати 12 страв. Дідусь брав з кожної миски потрошки, йшов до стайні, давав домашнім тваринам – корові, бичкові, козі, курям, собаці, кішці. Потім обкурював ладаном хату, ми молилися, згадували поіменно всіх родичів, що відійшли у вічність, і кликали їх на Святу вечерю. Їли дерев’яними ложками з одних мисок. Починали з куті, яку ставили в центрі стола. Ми з братом намагалися виловити солодкі кольорові горошки, які мама кидала туди.

"За столом збиралася вся родина"

Павло Дворський, народний артист України:



– Цього року будемо святкувати Різдво вдома в Києві. Хочемо провести ці свята із сином, невісткою і маленькою внучкою Оленькою. На Святий вечір будемо готувати 12 пісних страв.

На Різдво вранці підемо всі до церкви. А потім до нас прийдуть хрещені батьки наших синів. Згадаємо, як відзначали Різдвяні свята у рідних Ленківцях на Кельменеччині. Ми завжди збиралися всією родиною на Святий вечір: діти, внуки, правнуки. Несли вечерю нашим самотнім родичам. Потім вже сідали до столу, на якому було 12 традиційних страв. Їх готувала мама, пекла хліб і калачі в печі. Такої смакоти я більше ніде не їв! А перед цим ми молилися, дякували Богові за прожитий рік. На Різдво після Божої служби в церкві ходили в гості, колядували, батько грав на гармошці.

Допомагатиму дружині готувати Святу вечерю. У мої обов’язки входить терти мак і чистити горіхи до куті, різати цибулю, моркву і червоний буряк, розкачувати тісто на вареники. М’ясними стравами у нас займаються син із невісткою. Вони дуже добре запікають курку та індичку, варять холодець. Їдемо із синами з різдвяними концертами до Португалії. А недавно повернулися з Італії, де нас дуже добре зустрічали.

"Понесемо вечерю самотнім людям"

Марія Лобурак, Заслужена артистка України, солістка дуету "Скриня":



– Ми з Володею відзначаємо Святий вечір і Різдво так, як це робили наші батьки. На ці свята ніколи не виступаємо. Готуємо 12 пісних страв. До куті я обов’язково додаю халву, як моя мама. Білі гриби для вечері назбирав Володя. Овочі та фрукти виростили на дачі, тому майже нічого не купуємо. Зроблю пісні голубці, які дуже любить чоловік. Наліплю вареників з капустою, картоплею, вишнями, які гарно вродили в нас.

Розвеземо вечерю нашим самотнім знайомим, яких підтримуємо. На Різдво підемо до церкви. Малою я знала багато колядок. Ходила колядувати , особливо до рідні та хрещених, бо ті давали багато грошей. На Святий вечір до батьків завжди приїжджали старші брати із сім’ями. У нас була дуже велика родина. На Різдво ходили в гості одні до одних. Поки обійдеш усіх, то вже північ. Зараз також навідуємося з Володею до друзів.

На Різдвяні свята треба не тільки їсти та пити, а й згадувати про самотніх людей, хворих, дітей-сиріт, поділитися з ними вечерею, допомогти їм.

Нагадаємо, економіст розповів, скільки треба витратити коштів, щоб накрити різдвяний стіл з 12 страв.

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram