Яким буде політичний 2018 рік? Про це кореспондент molbuk.ua поцікавився у місцевих та столичних політологів.

Наші експерти



Ігор Буркут, політолог, історик



Олександр Солонтай, експерт Інституту політичної освіти



Максим Кияк, політичний аналітик, співзасновник Global Ukrainians

"На завершення бойових дій очікувати не варто"

– Чи слід очікувати в новому році завершення військових конфліктів на Донбасі?

І.Б.: На жаль, не варто очікувати завершення. Тому що 18 березня цього року відбудуться президентські вибори в Росії. А Путіну поки нема чим хвалитися. І він до того часу не може вивести з України війська. Тим більше, питання про Крим він не може порушувати. Навпаки – будуть вони загострювати ситуацію, щоби "звалювати" на Україну порушення Мінських домовленостей. Але на щось цього року треба очікувати. Все-таки, думаю, буде прийняте рішення про введення міжнародних сил на Донбас.

О.С.: На мою думку, в першому півріччі цього року нічого не зміниться. А вже після виборів у Росії буде загроза активізації бойовиків. Гадаю, Україна протягом цього року отримає летальну зброю, у цьому не буде складнощів. Але проблема буде з тим, щоби отримати друге і третє поповнення. Уже маємо заяву про те, що не реформована до кінця українська армія не дозволяє американцям на повну допомагати зброєю. Тому нададуть тільки ту партію зброї, про яку говорилося у 2017 році. Нової не буде.



М.К.: Значної ескалації на фронті очікувати не варто принаймні до того часу, поки у Російській Федерації не відбудуться президентські вибори із заздалегідь відомим результатом, і коли там же відбуватиметься чемпіонат світу з футболу. Навчений гірким досвідом 2014 року, коли після зимової олімпіади у Сочі через свою недалекоглядну примху Путін анексував Крим і, тим самим відвернув від себе весь цивілізований світ, він намагатиметься до середини поточного року не робити різких кроків. Більше того, гострої необхідності мобілізувати Путіним свій електорат навколо вже заїждженого питання України немає. Хіба що Україна буде і надалі традиційно зображуватися кремлівськими пропагандистськими медіа як ненадійна держава. Є ймовірність, що мотивувати російських виборців будуть не ефемерними українськими "націонал-радикалами", а можливістю терористичних атак з боку, наприклад, так званої "Ісламської держави". З середини літа можливе певне загострення на фронті, але нам не звикати та своє робити. На завершення ж бойових дій очікувати не варто поки, адже величезна ділянка російсько-українського кордону досі не є закритою. Більше того, навіть якщо відвоювання Донбасу і матиме місце, то у якості наступного питання постає боротьба за розуми та серця тих людей, зомбованих російською дезінформацією. Війна у головах триватиме по обидва боки фронту ще довго, навіть тоді, коли замовкне зброя.

"Під кінець року коаліція зникне"

– Як вплине на політичну картину в Україні наближення президентських виборів-2019?

І.Б.: Президентська кампанія уже фактично розпочалася. Насамперед є кілька кандидатур. Зокрема це "вічна Юля", яка досі бачить себе президентом України. Є й деякі інші політики, які хотіли б перехопити в неї ці "лаври". Це видно з того, як триває дискредитація Порошенка у ЗМІ. Слід зауважити кілька моментів. "Юльку" значною мірою "зробив" політтехнолог Медвєдєв, який нині працює на Порошенка. У мене склалося таке враження, що він працює на провал Порошенка, а звідти – всі ті помилки, яких припускається адміністрація президента. Ті, хто хочуть дострокових виборів, хотіли би одночасно президентських і парламентських. Але навряд чи це вдасться зробити. У чому біда нинішнього президента? Він ніби й опирається на коаліцію, але вона існує формально, і насправді не можна провести жодного серйозного закону, який вимагає 300 голосів. Елементарний приклад: Дніпропетровська вже нема, Кіровограда вже теж нема. Але Дніпропетровська і Кіровоградська області є! Чому? Бо назви цих областей зафіксовані у Конституції, і змінити їх без конституційної більшості неможливо. І зрозуміло, що ніхто на перейменування областей із опозиціонерів не піде. Це приклад найелементарнішої неспроможності ухвалити просте рішення. Але ж є багато важливих і складних питань, які повинен ухвалити парламент. І найстрашніше з усього – це гальмування судової реформи, без якої Україна приречена на загибель.



О.С.: Під кінець 2018 року взагалі коаліції не залишиться. Вибори настільки потужно і сильно вплинуть як фактор, що наприкінці 2018 року ми матимемо розвал більшості. І всі будуть очікувати результатів президентських виборів.

М.К.: Поточний рік стане підготовкою до президентських виборів у році наступному. Крім того, 2018 рік обіцяє стати визначальним у протистоянні з таким глобальним загрозливим явищем, як популізм. Цьогоріч стане відомо, чи є шанси якщо не подолати, то хоча б поранити цю ганебну річ. Є ймовірність, що після першого враження виборців, пов’язаного з оприлюдненням політиками електронних декларацій, вони витрачатимуть значно менше коштів на політичну рекламу та більше спілкуватимуться з людьми, дивлячись їм в очі, а не з екранів телевізорів або білбордів. А скандали, звичайно ж, будуть, адже у вітчизняній політиці вони давно перетворилися на оптимальний засіб зменшення рейтингу політичних опонентів. Тому залишається вкотре вірити у те, що українці цього року і надалі будуть достатньо мудрими, щоби відрізняти зерно від полови.

"Корупціонер є маленьким путіним у тилу"

- Чи розпочнеться у новому році реальна боротьба з корупцією?

І.Б.: Гадаю, що все залежить від нинішнього громадянського суспільства. На останніх мітингах-протестах проти відмазки суддівського родича, який збив на смерть жінку та організував вбивство її сестри-правозахисниці, були дуже цікаві плакати – "Чарльз Лінч". Коли починаються погрози "судом Лінча", це вже не розмови. Згадаймо, як за Януковича починалася Врадіївка. Зараз людське терпіння доведене до краю. Може статися якась ніби незначна подія, яка спровокує цілу лавину, як це було під час Арабської весни, коли поліцейські в Тунісі вбили студента, що продавав фрукти, порушуючи законодавство. Це призвело не просто до повстання, а до революції. У нас, на жаль, дуже подібне теж може статися.

О.С.: Шоу із затриманнями візьмуть гору, бо передвиборчий рік до того стимулюватиме.



М.К.: Боротьба з корупцією має бути комплексним і системним процесом. Гучні арешти, звичайно ж потрібні, але у державі, в якій корупція міцно проросла у всі суспільні сфери, такий вид боротьби з нею буде більше схожим на імітацію та на бажання загасити багаття за допомогою піпетки. Хоча, повторюся, арешти потрібні, але не повинні перетворюватися на самоціль. На четвертому році війни варто усвідомити, що корупціонер є ніким іншим, як таким собі маленьким путіним, але у тилу.

"Хай пісні будуть співакам, а політика – політикам"

– Чи з’являться нові лідери? Які шанси у Саакашвілі, Вакарчука чи Зеленського?

І.Б.: На жаль, я не бачу лідерів. Я бачу ляльковий театр. Бо ж який із Зеленського президент? Або Вакарчук? Він – хороший хлопець, співає так, що багатьом подобається. Але їх близько не можна допускати до президентської посади, тому що це абсолютно не той тип людей, які повинні бути в умовах війни головнокомандувачами.

Саакашвілі – це вже значною мірою відіграна фігура. Мені здається, його завдання – прокладати шлях Наливайченку. А Наливайченко – колишній спецслужбіст сусідньої держави.



М.К.: Запит на нові обличчя цього року буде актуальним. Але саме на нові обличчя, а не чергового месію, варяга чи перефарбованого політичного зомбі. Сподіваюсь, що це будуть якісно нові люди, патріоти з глобальним мисленням і європейським менталітетом, хорошою освітою та з нульовою толерантністю до корупції, совку чи візантійщини. Бажано, щоб такі люди були наділені стратегічним мисленням, а не страждали від надлишку емоційності та дефіциту професійних знань. Адже політика – це суспільно важлива професія, а не особиста примха. У розвинених країнах політикою здебільшого займаються компетентні професіонали.



А співаки ж, коміки або спортсмени найчастіше – у політично незрілих. До прикладу, у найбіднішій країні Західної Африки Ліберії днями президентом став колись чудовий футболіст Джордж Веа. Але чи ми хочемо прямувати до більш розвинених країн, чи ж, навпаки, наслідувати бідні держави із рівнем безробіття 80%? Більше того вважаю, що українському суспільству або ж його найбільш активним представникам варто нарешті виробити основні критерії того, яким має бути політик. Чи це добрий дядечко, який ремонтує під’їзди напередодні виборів за чужі гроші . Чи може співак із сотнями тисяч підписників на фейсбуці. Або ж, можливо, це бізнесмен, який вирішив піти у політику, щоби захистити свої активи. Чи може, все ж таки, це компетентна та чесна людина. Нехай 2018 рік стане початком такої дискусії та назавжди залишить бізнес – бізнесменам, пісні – співакам, а політику – політикам.

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram