Сьогодні, 30 листопада відомому українському артисту Назарію Яремчуку виповнилось би 66. Але відомого співака немає з нами вже 22 роки.
Народний артист України, лауреат Шевченківської премії залишив після себе чудові пісні та добру пам’ять.
В одному з останніх своїх інтерв’ю Назарій Яремчук сказав:
"Кожен з нас повинен постійно бути в польоті – крізь долю, над суєтою. І при цьому, однак, не відриватися від землі. Пам’ятати святі речі – хто тебе народив, навіщо живеш, звідки ти, чого прагнеш, що скажеш людям, з якої криниці п’єш живу воду".
– У нас усі співали, – розповідала сестра співака Катерина. – Цей талант дістався нам від мами. Вона співала в церковному хорі, виступала на самодіяльній театральній сцені, гарно грала на мандоліні, яку я зберігаю як сімейну реліквію. Її доброта, артистичність, врода передалися нам, дітям. Від тата – поміркованість і щирість. Брат Богдан мав оперний голос, вони часто співали разом з Дмитром Гнатюком. А Назарчик (він був наймолодшим, і ми його завжди тільки так називали) з дитинства любив іти в гори і там співати – на полонинах, біля Черемошу. Коли я пішла до школи, брат був поруч – йому дозволили сидіти зі мною за однією партою. Батько хотів, щоб він вивчився на священика, але мама вимріювала молодшому синочкові співочу долю. Пам’ятаю, як вона тішилася новині, що Назарій співає в "Смерічці".
– Це було восени 1969 року, – пригадував засновник "Смерічки", народний артист України Левко Дутківський. – Я проводив зведену репетицію з оркестром та жіночим вокальним ансамблем. Сидів за піаніно. Дівчата співали щойно вивчену пісню автора "Черемшини" Василя Михайлюка. Аж раптом на сцені з’явився Василь Зінкевич із юнаком, який навчався на військових курсах водіїв при Будинку культури. Такий симпатичний, у фуфайчині. Василь попросив, щоб я послухав Назарія. Той виконав пісню Поклада "Кохана". Голос його мені сподобався. Так я взяв Назарія до "Смерічки". Спеціально для нього написав пісню на вірш Анатолія Фартушняка "Незрівнянний світ краси". Вона була досить складною для початківця, але ми тренувалися щодня. Через місяць режисер Василь Стріхович записав пісню на чернівецькій студії телебачення. Почувши запис, Назарій був дуже щасливий.
– Ми познайомилися з Назарієм у нашій хаті, коли йому було 18 років. Перше враження: зовнішня краса, безмірна тактовність, скромність. Мав талант від Бога – прекрасний тембр, широкий діапазон, вишукану манеру виконання. На той час його можна було порівняти хіба що з чехом Карелом Готтом, – розповіла сестра Володимира Івасюка Галина. – Коли помер тато, Назарій приніс великий свічник – це була помана за людину, котру він шанував.
Досьє "МБ"
Назарій Яремчук народився 30 листопада 1951 року в селі Рівня на Вижниччині в багатодітній селянській родині.
Закінчив географічний факультет ЧНУ і Київський державний інститут культури імені Карпенка-Карого.
З 1969 року почав співати у ВІА "Смерічка". У 1971-му знявся у фільмі "Червона рута". Брав участь у всесоюзних конкурсах "Пісня-71" та "Пісня-72".
У 1987 році Яремчуку було присвоєно звання народного артиста України.
Відійшов у вічність після важкої хвороби 30 червня 1995-го.
У 1996 році йому посмертно присуджено Шевченківську премію.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
