Король чернівецьких вікінгів працює лікарем

Чернівчанин Андрій Охрімовський очолює клуб військово-історичної реконструкції "Берсерк". У повсякденному житті він – завідувач відділення обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

Ми зустрілися з Андрієм під час фестивалю скандинавської історії та культури "Мідсоммар", який відбувся минулої неділі в музеї під відкритим небом. У середньовічному одязі, шкіряних чоботях, кольчузі, з мечем та сокирою він виглядав, як справжній вікінг. Його величають конунг Рагнар, що означає "король вікінгів". "Цей фестиваль у Чернівцях ми проводимо вже втретє. Я навіть взяв відпустку за свій рахунок, – розповів Андрій. – Ми збиралися всім клубом у майстерні, сиділи до пізньої ночі, щоби все підготувати. Цього разу приїхало десять колективів і 72 учасники з Києва, Львова, Одеси, Чернігова, Нової Каховки".

"Допомагає позбутися негативу"

Друга наша зустріч із "королем чернівецьких вікінгів" відбулася в його кабінеті на станції швидкої допомоги. Цього разу він був у джинсах і футболці, довге волосся зав’язане у хвіст. "Навіть не знаю, хто я більше – лікар чи вікінг, – жартує Андрій. – Моє захопленням допомагає відволіктися від буденної сірості, позбутися негативу, спокійніше переносити невдачі. Ми часто збираємося, ходимо в походи. Не беремо із собою сучасних речей взагалі. Спимо на землі або на снігу, вогонь добуваємо кресалом, їжу готуємо з підручних продуктів. Отож не пропадемо в екстремальних ситуаціях. Часто беру із собою сина, якого теж звати Андрій і якому п’ять з половиною років. Він маленький вікінг: має свій одяг і щит".

Клуб військово-історичної реконструкції "Берсерк" існує в Чернівцях вже восьмий рік. Він налічує до 25 членів, майже половина з яких – жінки. Серед них є лікарі, програмісти, бухгалтери, фінансисти, музиканти, продавці, перукарі, вихователь дитячого садка, студенти, учні.

– Ще змалку я цікавився історією, війнами, холодною зброєю, – каже Андрій. – Особливо вабили мене вікінги. Коли почав вивчати їхню історію та культуру, то виявилося, що вони були зовсім не такими, як їх зображають в голівудських фільмах. Там вони грубі немиті чоловіки, з рогами на голові, від яких смердить рибою. Насправді вікінги мали більш розвинуту культуру, порівняно з середньовічною Європою. Вони були красивими, статними, дотримувалися чистоти – щосуботи милися у лазні. Серед скандинавських археологічних знахідок є гребінці для волосся, про які у тодішній Європі навіть не чули. Із другом Максимом ми почали це досліджувати. Потім знайшли ще двох хлопців, які цим цікавилися, – Женю та Влада. Тренувалися, виступали. До нас почало приходити більше людей. І ми вирішили заснувати клуб військово-історичної реконструкції. Назвали його "Берсерк", що в перекладі зі скандинавської означає "воїн у ведмежій шкурі". Один берсерк був вартий кількох звичайних воїнів. Під час бою вони впадали у страшенну лють, ніколи не відступали і майже завжди перемагали. За легендою, не використовували захисних щитів, билися мечами, сокирами, ножами.

"Освоїв багато давніх ремесел"

Зауваження про короля вікінгів Андрій сприймає з усмішкою: "Історична реконструкція передбачає наслідування минулих назв. Оскільки я очолюю клуб, то мене називають конунгом. Та це не означає, що я тут сильно керую, щось наказую. Насправді ми всі рівноправні, дружимо. Я більше займаюся налагодженням зв’язків із клубами по всій Україні. А керівництво клубу покладено на воєводу, чиї обов’язки виконує Максим".

У Андрія є ще одне ім’я – Рагнар, що означає "влада війська". "Коли ми проводимо посвяту у вікінги, то даємо новому "берсерку" скандинавське ім’я, – каже Андрій. – Членом нашого клубу може стати людина віком від 16 років, яка захоплюється скандинавською культурою. Кандидат півроку ходить на тренування, але зброю ми йому не даємо. Він повинен має для себе середньовічні сорочку, штани, взуття. Тільки після посвяти воїн може брати участь у боях. Ми орендуємо спортзал у школі, де тренуємося тричі на тиждень. Маємо майстерню, в якій шиємо для себе одяг та взуття, займаємося давніми ремеслами – працюємо з деревом, глиною, залізом, шкірою, хутром, натуральними тканинами. Зразки знаходимо в Інтернеті або в музеях. Отож, я тепер майстер на всі руки, можу кроїти, шити, будувати. Якщо виженуть із роботи – то не пропаду (сміється, – авт.)".
Обладунки та зброю вікінги купують у ковалів. Це кольчуги, шоломи, запчастини для щитів, ножі, сокири, мечі, списи. Коштують вони недешево: простий шолом – приблизно дві тисячі гривень, меч – чотири-п’ять тисяч. "Ще давніше я придбав кольчугу за чотири тисячі гривень. Зараз вона коштує 10-12 гривень, – запевнив Андрій. – Максим зробив кольчугу сам, що зайняло майже рік. Обладунки нелегкі: шолом і щит важать по п’ять кілограмів, кольчуга – 8-10 кілограмів, меч – півтори, сокира – до кілограма. Б’ємося по-справжньому, інколи можемо травмуватися. Якось я не одягнув захисну рукавицю, і мені зламали палець".

– Людям подобається те, чим ми займаємося. Коли виступаємо, всі хочуть сфотографуватися з нами, потримати в руках зброю, – не стримує задоволення вікінг. – Разом із фаєр-шоу "Тіні вогню" на день міста ставимо театралізовані вистави. Самі пишемо сценарій, готуємо одяг, реквізити, декорації. Часто з нами виступає музичний гурт "Бурдони Черна". Інколи нас запрошують на корпоративи та весілля. І ми з мечами викрадаємо наречену, а гості не можуть прийти до тями (сміється, – авт.). Вікінги були відомі своїми кораблями, які називалися дракари. Ми хотіли би збудувати такий і плавати на ньому по Пруту на веслах. А ще мріємо створити історичний музей-поселення скандинавів із житловими будівлями, кузнею, майстернями, фермою. Але для цього потрібні кошти.

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram