У спеку на вулиці важко перебувати, не те що їздити у громадському транспорті. Багатьом стає зле у набитому пасажирами салоні.
Та чи є у тролейбусах та маршрутках елементарний набір ліків для надання першої медичної допомоги? Всередині травня перевізники переконували нас, що аптечки у чернівецьких маршрутках є, ліки є. Минуло три тижні, і щоби перевірити це, кореспондент molbuk.ua шостого червня проїхалася громадським транспортом міста.
"Не буду йти через увесь салон"
Спочатку сіла у тролейбус №5 на зупинці Шкільній. У салоні було чимало пасажирів, та не настільки, щоби не можна було протиснутися. Я стояла біля кондуктора – жінки середнього віку. Нахилившись до неї, запитала, чи немає таблетки від головного болю, бо дуже болить. Було так спекотно, що я справді не надто добре почувалася, враховуючи ще свій особливий стан, який вже досить помітний для оточуючих. Була вражена, коли жінка не надто привітно відказала: "Таблетка є, але вона у водія у кабіні. А я не буду зараз туди йти. Хочете, ідіть самі". Я собі уявила ситуацію, що мені справді стало зле, як би я проштовхувалася через увесь салон до водія. Мабуть, я би до нього не дійшла, а впала посеред людей...
Вийшла з тролейбуса біля залізничного вокзалу і пересіла на маршрутку №23, яка їхала до центру. Було близько 11.00. Проїхавши одну зупинку, підійшла до водія і запитала, чи є у нього таблетка від головного болю.
"Немає у мене таблетки від голови", – сердито буркнув водій. Я розгубилася від такої непривітності. "Що, у вас взагалі немає аптечки? – уточнила. – А тиск можна поміряти?" Тут водій вже зовсім розсердився: "Це вам що, аптека? Он тут поряд є аптеки, туди і йдіть", – вигукнув він. Я була шокована, попросила, щоби він відчинив двері, і вийшла. Це було на зупинці по вулиці С. Бандери.
Вже без особливої віри в доброту перевізників та кондукторів я сіла в тролейбус №2 – поближче до водія. Підійшла до нього і жалібно запитаю: "У вас немає таблетки від головного болю? Щось мені недобре". Водій одразу занепокоївся: "Спазмалгон підійде? Можете зачекати хвилинку, доки я доїду до зупинки, і одразу вам дам? Поки що присядьте". Підбігла і кондуктор: "Вам погано?" На зупинці водій дістав із мішечка, який висів у нього позаду над головою, ліки і простягнув мені таблетку. Тоді я зізналася, що з газети і пишу репортаж.
– Хух, – полегшено видихнув водій. – А я вже подумав, що вам справді погано.
– І я злякалася, – додала кондуктор. – Бо бачу, що у вас животик такий кругленький, тож всяке може бути.
Водій продемонстрував аптечку. У ній були найнеобхідніші медикаменти: валідол, бинт, вата, джгут, йод, зеленка... "Минулого тижня саме оновлювали аптечку", – запевнив водій. А кондуктор – Альона КОСТАКІ – вказала мені на дві пляшки води позаду водія.
-Бачите, це одна мінеральна газована вода, інша звичайна, – каже жінка. – Щодня набираю свіжої води, щоби дати пасажирам попити в разі чого. Щоправда, вона зараз вже не така холодна, бо нагрілася у салоні. У нас є всі необхідні ліки – усе за списком. Нам їх видають у тролейбусному управлінні, також маю особисту аптечку – там ліки для серця та інші медикаменти.
"Просять валідол і нашатир"
– Пасажирам часто стає зле, особливо коли міняється погода, – розповідає Альона Костакі. – Переважно дівчатам – вони втрачають свідомість. Також бувають напади епілепсії. Та головне – телефонуєш до лікарні, а вони не вважають цю хворобу за хворобу. Кажуть – ну, то приведіть пасажира до тями. Я зобов’язана надати першу допомогу і роблю це. По-людськи ставлюся до всіх. У мене й брат працює в лікарні. Якщо комусь дуже погано, тролейбус зупиняється, ми викликаємо швидку і чекаємо, доки вона приїде.
Кондуктор ще раз цікавиться, чи зі мною все гаразд і пропонує випити водички. "Але майте на увазі, вона тепла", – наголошує. Я дякую і виходжу з тролейбуса.
Сідаю в маршрутку №5. Повторюю прохання – чи немає таблетки від головного болю. Водій одразу витягує з-за сидіння аптечку в чорному ящичку. "Цитрамон підійде?" – запитує і дістає пластинку. Я дякую і зізнаюся, що кореспондент. Прошу показати вміст аптечки. Водій демонструє: розчин аміаку, перекис водню, цитрамон, бинт, вата, джгут, препарат для штучного дихання...
Чоловік каже, що іноді пасажирам справді стає зле.
– Переважно просять валідол і нашатирний спирт. Три місяці тому одній молодій жінці стало погано, бо нічого не їла вранці. То дали нашатир, викликали швидку, привели до тями, – розповідає водій Ігор. Цікавлюся, чи можна поміряти тиск.
– Ні, цього немає, це вже треба звертатися до лікарів, – відказує водій. – Та, за потреби, я можу надати першу допомогу.
Дякую і виходжу. Отож, результати такі: я проїхалася двома тролейбусами та двома маршрутками. До мене по-людськи поставилися в одній маршрутці та в одному тролейбусі. В іншому транспорті не те що не дали ліків, а навіть не виявили елементарного співчуття.
До теми:
Я зателефонувала до муніципального контакт-центру (15-80) і поскаржилася на водія маршрутки №23. Номерний знак транспортного засобу, на жаль, записати не встигла, та вказала номер маршрутки, час поїзки та зупинку, на якій сіла в маршрутку. Оператор сказала, що їм можна скаржитися на перевізників і запевнила, що обов’язково передасть інформацію до департаменту ЖКГ.
Галина ОЛІЙНИК
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
