29 березня минув рік як не стало Віталія Колодія - письменника, літературознавця, філософа, перекладача й ерудита. У музеї Володимира Івасюка в цей день зібралися його рідні, побратими, науковці. Кожен мав, що розповісти про Віталія Дем’яновича.
- Знав його ще зі студентських років, коли навчалися на філфаці ЧНУ, - згадував Богдан Мельничук. – Це був великий трудівник, який написав 6 томів різних творів, причому високої якості . На Буковині ніхто з письменників не може похвалитися таким ужинком. Вагу його слова ми ще не відчули в повній мірі. Не пошанований владою за життя, Віталій Дем’янович має шану у своїх читачів. До чого він і прагнув.
- Бог подарував мені друга, без якого я не міг прожити й дня, - мовив схвильовано Мірча Лютик, румунський письменник й перекладач. – Багато я набрався від Віталія мудрості й священного ставлення до літератури. Коли у Чернівцях відзначали 600-річчя міста, ми з Колодієм, який багато перекладав творів румунських письменників, зокрема, поему Міхая Емінеску “Лучафер”, в складі офіційної делегації на чолі з мером Миколою Федоруком побували у Бухаресті. Після повернення додому Микола Трохимович сказав покійному Семену Цідельковському : “Знаєте, за цю поїздку ми зробили більше, ніж всі українські політики за 600 років!”
А директор видавництва “Букрек” Дарина Туз-Максимець анонсувала намір започаткувати щорічну літературну премію імені Віталія Колодія з грошовою винагородою в 10 тисяч гривень.
Приєднуйтесь до "МБ" у соцмережах: VK, Однокласники, Facebook
