Двадцять років Мірча Гринчук разом зі своєю сім`єю проживав в однокімнатному помешканні на вулиці Демократичній в Садгорі в Чернівцях. В 2014-му році з`явився інший, основний квартиронаймачз вимогою звільнити житлову площу. Чоловікові, інвалідові ІІІ групи, та двом онукам сиротам немає куди йти, і виселятися вони відмовляються.
Понад два роки ця справа тягнеться в суді, в кількох інстанція нинішні мешканці програвали. А ввечері, 25 жовтня, сім`ї Мірчі Гринчука прийшло повідомлення, що вранці наступного дня їх виселятимуть з помешкання.
"Вони хочуть виселити їх до рішення суду, бо знають, що не праві, – стверджує адвокат родини Богдан Фокій. – Ситуація двояка: не можна повністю говорити, що вони незаконно діють, але має бути дотримана процедура сьогодні. Взагалі-то, рішення вступило в силу і підлягає виконанню, але треба дати людям можливість скористатися своїми правами. Виконавець має враховувати, що один із боржників, Мірча Орестович, – інвалід ІІІ групи, часто хворіє. Це є поважна причина, тому ці виконавчі дії доцільно відкласти хоча б на десять днів, так як це передбачено законом. Не треба поспішати, цих два дні нічого не вирішують. Куди мають йти люди з речами в таку погоду? Треба піти їм назустріч", – каже.
Він додає: з М. Гринчуком проживають двоє його онуків – Ельміра та Річард, які, хоч і повнолітні, але є сиротами, тому не мають куди йти. З родиною в цьому помешканні проживають ще двоє людей, які не є відповідачами у справі. Тому ні поліція, ні виконавець не мають права їх чіпати, хоч вони і живуть тут без правових підстав.
Адвокат стверджує: ще в 1996-му році році суд встановив боргові зобов*язання основного квартиронаймача даного помешкання Андрія Сербіна. Він позичав чотири тисячі доларів у покійної дружини Мірчі Гринчука Олени і не повернув, і сам, як основний квартиронаймач дав дозвіл на вселення Олени Гринчук та її сім`ї в цю квартиру. "Тобто суди встановили факт, що вселення відбулося з дозволу основного квартиронаймача, і це підтверджують свідки, і в той же час суд виселяє цих осіб як таких, які самовільно вселилися в дану квартиру", – каже він.
Андрій Сербін говорить: якби суд вирішив, що квартира залишається родині Гринчука, нічого проти не мав би і залишив би цю справу. Але є відповідне судове рішення, а його треба виконувати.
"Вони мене виселяли і не питали, куди я піду, сказали: "Вийди з хати". Така ситуація в мене склалася, що я звільнив (квартиру, - авт.) за дві години. Боявся за дітей. В мене було тяжке фінансове положення, я не міг цим займатися. А тепер діти мої оженилися, хочуть свій дім мати. Отака ситуація, маєм своє відсудити, –каже А. Сербін. – Перед тим, як подавати в суд, ми прийшли "полюбовно" до них і я сказав: "Люся (Олена Гринчук, - авт.), на тобі гроші, звільняй квартиру". Вона сказала, що не хоче на ці умови йти. Тоді був касаційний суд, і вирішив, що квартира моя. І в 96-му році Садгірський суд вирішив, що квартира лишається за мною. Ми не прийшли нахально, щоб їх викинути. Я їх розумію по-людськи, що не мають де жити. Ну я нічого не порушую".
Об 11-й годині ранку, 26 жовтня, до будинку із А. Сербіним під`їхав адвокат, державний виконавець та поліція. Щоб двері не виламували, М. Гринчук погоджується відчинити.
Державний виконавець зачитує рішення про виселення та цікавиться, чи родина погоджується покинути квартиру добровільно.
"Я нікуди звідси не піду! – Заявляє пані Марія. – Куди ці сироти мають іти, на вулицю, в дощ? Хай мене виносять разом з диваном, я сама з хати не вийду!"
Адвокат родини приводить аргументи на захист, однак держвиконавець налаштований виселяти мешканців. Та з`являється проблема: не можуть знайти транспорт, щоб вивезти майно. А оскільки погодні умови не дозволяють залишити все на вулиці, обидві сторони "йдуть на мирову". Врешті-решт, домовляються зачекати два дні: 28 жовтня в Садгірському районному суді Чернівців відбуватиметься розгляд заяви боржників про відстрочку виконання рішення суду. В разі винесення позитивного рішення для нинішніх мешканців квартири, ті зможуть залишися там на осінньо-зимовий період. За словами адвоката, практика показує, що зазвичай відстрочка надається мінімум на три місяці.
Родина сподівається, що рішення буде на їхню користь. В інакшому разі, не знають, як жити далі. "Ми не маємо, до кого піти. До сусідів? Але скільки вони будуть нас терпіти? Грошей, щоб зняти квартиру, в нас немає. Будемо жити на вулиці", – додає онука Ельміра.
Повну історію читайте в номері "МБ" за 28-29 жовтня.
Підписуйтесь на новини "МБ" у соцмережах: VK, Однокласники, Facebook
