Буковинці часто стають жертвами шахраїв на заробітках за кордоном. Про це позповідають самі потрепілі.

Так, 36-річний Іван Купратий вирішив поїхати до Росії, щоби заробити на машину. "Знайомий сказав, що є робота в Москві, за яку добре заплатять, – розповів чоловік. – Ми зібрали бригаду з п’яти чоловік і поїхали. Нас зустріли на вокзалі й відвезли за 20 кілометрів від Москви. Треба було збудувати триповерховий будинок для багатого росіянина. Обіцяли 500 російських рублів за квадратний метр. Ми підрахували, що кожен мав би заробити за місяць по 1200 доларів. Виконробом був кавказець, якого ми називали Гога. Жили в квартирі з голими стінами, спали на матрацах".

Минув місяць, але гроші заробітчанам не заплатили. "Дали тільки на продукти, а решту обіцяли пізніше, – пригадує Іван. – Ми продовжували працювати щодня від світання до пізньої ночі. Мали тільки один вихідний – у неділю. За весь час отримали кілька тисяч російських рублів, які витратили на продукти, бо треба було щось їсти. Через 90 днів нам слід було виїхати з Росії. Попросили Гогу нарешті заплатити нам. А він раптом заявив, що в господаря зараз немає грошей. Мовляв, приїдете знову, закінчите все, тоді з вами розрахуються. Скаржитися кудись ми не могли, бо працювали нелегально. Ми поїхали, бо що мали робити – могли і до поліції потрапити. Ледве випросили гроші на дорогу. Побудемо вдома тиждень і знову будемо повертатися в Росію. Може, віддадуть нам наші гроші…"

Багато українців їдуть на заробітки до Польщі, де також можна натрапити на шахраїв або непорядних роботодавців. "Зі Львова до Польщі мене та ще з десяток заробітчан віз водій, який вже давно цим займається, – розповів знайомий Андрій. – Казав, що буде прекрасна робота і гарний заробіток. Відвіз нас на поле, хоча обіцяв, що будемо працювати в місті. Нам сказали занести свої речі в будиночок, поїсти і розпочати роботу. Ми ставили навколо саду шестиметрові дерев’яні стовпи, натягували на них троси і дроти. Робота дуже важка. До вечора не чув ні рук, ані ніг.

Протримався там два тижні. Почувши, що я хочу йти, господар розсердився і заплатив лише половину обіцяного. Потім я влаштувався збирати полуниці. Цей пан ставився добре до українців, навіть дозволяв нам ловити рибу в його ставку. Але довелося кинути палити, бо господар не любив "перекурів". Цей розрахувався з нами по-чесному – до копійки.

Чернівчанин Любомир Пущук два роки навчався у Польщі на пасічника. "У перервах між навчанням я намагався трохи підзаробити. Технікум, де я навчався, відправив мене працювати на пасіку, де мені платили, – пригадує Любомир. – Крім того, я працював на сезонних роботах: збирав черешні, вишні, яблука. Поляки розраховувалися вчасно, хоча намагалися всіляко занизити заробіток. Скажімо, обіцяють десять злотих за годину, а платять шість-сім. За збір ягід йде не погодинна плата, а за ящики. За день можна нарвати 20-25 ящиків вишні. Спершу господар обіцяє одне, а потім каже, що приймають дешевше, тож він не може стільки платити. У результаті заробітчанин за кілька днів втрачає чималі кошти.

Був скандал фермера з дівчатами, яким заплатили менше. Хлопці, які працювали на будівництві, розповідали, що їм також занижували зарплату. Господар починає нарікати: "Там не так зробили, і там не так…". Зрештою виходить, що домовлялися по 10 злотих за квадратний метр штукатурки чи кладки цегли, а насправді отримали сім-вісім злотих.

Приєднуйтесь до "МБ" у соцмережах: VK, Однокласники, Facebook