Ситуацію на Сході її безпосередні учасники оцінюють як проблему, про яку забула влада. Військові прагнуть конкретних рішень з боку керівництва держави, а також реального перемир’я.

Що відбувається на передовій та доки триватиме війна? Про те, чого чекати далі, розповіли буковинські військовослужбовець, капелан та волонтер.

"Навіщо мені "ложити" людей?"
Іван ЛИСИЙ, командир роти 128-ї бригади (воює на території села Піски):
– Воюю на Сході від початку бойових дій. Захищав Дебальцево, Станицю Луганську, зараз – у Пісках. Солдати готові до рішучих бойових дій. Дух у них піднесений, як і на початку війни. За цей час у кращий бік змінилося забезпечення солдатів харчами, речами, зброєю.
Проте, вважаю, що все це потрібно вже закінчувати. Все слід вирішувати по-мирному і по-нормальному домовлятися з ворогом. Навіщо мені "ложити" людей? Як варіант варто відгороджувати нашу територію колючим дротом. А смерті наших хлопців непотрібні.

"Враження, що влада забула про цю війну"
Василь НАЗАРКО, волонтер (понад 70 разів їздив в АТО):
– Україна жодних дій не проводить, маю на увазі керівництво країни. Солдати просто сидять і чекають наказів. Деякі кажуть: "Чого я тут сиджу? Хочу додому". Доки українська влада не зробить якісь рішучі кроки, так і буде. Бо те, що оголошується перемир’я, не відповідає дійсності. Нашим стріляти заборонено, а звідти постійно йде вогонь. Ми в глухому куті. Наша влада не знає, що робити.
Хоча змінилося дещо на краще за час цієї війни. Солдати більш-менш забезпечені їжею. Але вже немає добровольчих батальйонів.

"Ця війна – ще на кілька років"
Роман ГРИЩУК, військовий священик:
– Бойові дії ведуться з різною інтенсивністю. Найгірше, що гнітить, – це невизначеність з боку влади. Військові готові виконувати свої прямі обов’язки, але можливості їм не дають. Активних людей, які приїхали сюди робити свою роботу, це виводить із рівноваги. Скажімо, чому я тут, якщо я міг бути там успішним бізнесменом і так далі. А я тут сиджу, незрозуміло чому за 30 чи 50 кілометрів від лінії фронту.
Народ з останніх копійок щось збирає і передає на фронт, а загалом держава собі живе звичним життям, олігархи розкошують, гроші, як кралися, так і далі крадуться, як був "бєзпрєдєл" судовий, так і триває. Якщо когось посадять, то тих, хто подає голос – волонтерів, добровольців, а не когось із тих, хто розпалював цю війну. Вони розгулюють по Києву. А військових штурмують за те, що неправильно тримав зброю – заряджену чи незаряджену і так далі.
Війна триватиме ще довго. Вона має різні фази – інформаційну, економічну, військову. Ці фази впроваджуються поступово за сценарієм, що спланувала Росія.