Нещодавно депутати запропонували проект закону щодо мовного квотування радіоефіру, зокрема музичного контенту. Згідно нього, майже весь теле- і радіопростір повинен наповнитись українським звучанням.
Зокрема в музичних радіопрограмах творчості українських виконавців має бути надано 50 відсотків щодобового обсягу мовлення, а у його межах частка пісень українською повинна становити не менше 75 відсотків. Радіостанції мають узяти на себе зобов’язання щодо рівномірного розподілення наповнення протягом усього ефірного часу. Автори переконані, що прийняття законопроекту посприяє розвитку вітчизняної музичної індустрії.
Однак, як з’ясувалося, це не всім прийшлося до смаку.
Народний депутат від БПП Владислав СЕВРЮКОВ зазначив, що варто спиратися на європейський досвід та поділився мрією щодо створення національної мережі української музики.
Член Національної ради Сергій Костинський висловив своє бачення законопроекту: "Не сприймайте квоти як обмеження. Це мінімум, який просто має бути і все. А скільки ви хочете українською мовою – це вже ваше питання. Головне для нас, щоб мінімум точно був".
Багатьох цікавить питання щодо того, як бути українським виконавцям, які пишуть якісну хорошу музику англійською, російською, польською, кримськотатарською, румунською (актуально для Буковини) тощо. Як щодо інструментальної, класичної, джазової?
"Те, що досі було не надто багато музики українською в радіоефірі, – це наслідок , а треба дивитись в корінь. Не квотами варто допомагати, а розвивати ринок, створювати умови для того, щоб була змога записуватися, гастролювати. Гуртів є багато, але якби було хоча б 10, які якістю могли би дорівняти "Океану Ельзи", то можна говорити про такий високий відсоток. Нам потрібен високоякісний продукт. Треба сприяти його виготовленню. Тоді не виникатиме питання квот", – говорить викладач кафедри журналістики ЧНУ, організатор етнодуховного фестивалю "Обнова-фест" Мар’ян Лазарук.
"Я думаю, що цей законопроект позитивно вплине на розвиток культури в країні, тому що люди почнуть цікавитися вітчизняною музикою. З’явиться стимул і більше можливостей творити українською якісний продукт.
Зрозуміло, що то буде здебільшого "попса", можливо, не надто високої проби, але все ж краще, ніж російська, яка інколи сягає нижче плінтуса. Звичайно, постає питання, як бути з тими, хто пише англійською. По-перше, для них залишається лише 25%, по-друге, з часом можна було б трохи зменшити відсоток. Головне "підсадити" спочатку на вартісне. Може, хоч тепер українці дізнаються, що в нас є не тільки Океан Ельзи", – ділиться сподіваннями соліст гурту "Монополія" Олексій Іванков.
На противагу є й інше бачення.
"Законопроект недопрацьований. Він дискримінує мої права та права моїх колег (татар, євреїв, грузинів), які працюють тут, але не пишуть музику українською. Наш гурт, до речі, уже зараз не беруть на різні патріотичні фестивалі, бо тексти пишу не рідною, а англійською. Якщо законопроект приймуть, то багато виконавців будуть змушені шукати роботу за кордоном", – говорить музикант англомовного чернівецького гурту "7 a.m." Денис Семенюк.
Як у них?
У Польщі 33% від квартального обсягу повинні становити програми польською (60% від цієї кількості мають транслюватися впродовж 05.00-00.00).
У Франції – 40% для франкомовної музики (20% для нових виконавців) протягом 06.30-10.30.
Оксана Кравцова
Приєднуйтесь до "МБ" у соцмережах: VK, Однокласники, Facebook
