Домніка і Юрій Франціяни живуть на вулиці Донбасівській біля міського пляжу. Тримають господарку, завдяки якій забезпечують себе всім необхідним на весь рік.
"Самі не знаємо де живемо: чи то в місті, чи то в селі. Але нам тут добре. Весь час на свіжому повітрі, до річки близько. Загоряти на пляж не ходимо, бо загоряємо на городі. Роботи багато. Але якщо хочеш щось мати, то треба працювати. Встаємо рано, а лягаємо пізно, – говорить господиня. – Але я звикла до сільської роботи, бо працювала в колгоспі дояркою. Потім пішла на пенсію і переїхала сюди. Маємо все своє: молоко, свіжі яйця, овочі, фрукти. В магазині купуємо хіба що цукор, крупи. Трави навколо багато, є чим годувати кіз. Відпускаємо їх, і вони самі пасуться, а потім повертаються додому. Косимо для них траву і сушимо сіно на зиму.
Господар запрошує нас на подвір’я, де стоїть лавиця, ростуть виноград, горіхи, яблуні. Показує помпу, якою качають воду із свердловини.
Запевняє, що вона дуже чиста і смачна, пропонує набрати собі в пляшку. Веде до невеличкої літньої кухні де є ліжко, столик, старі фото на стінах.
Відкриває хвіртку на город і розповідає: "Посадили і посапали картоплю, вистачить на всю зиму. Домніка зробила грядки. Усе тут росте: полуниці, щавель, цибуля, часник, петрушка. Дружина робить закрутки. Так що голодні не будемо, навіть якщо все подорожчає. Пенсії отримуємо невеликі – по тисячі гривень, то мусимо якось себе утримувати".
