У Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського в рамках проекту "Інтелектуальне життя Чернівців продовжується…" відбулася четверта інтелектуальна зустріч. Цього разу політолог Ігор Буркут, який і започаткував ці зустрічі, запросив науковця, перекладача Сергія Гакмана.
1,5 годинна зустріч пролетіла, як одна мить: гість розповів про свої дослідження, пов’язані з українсько-румунськими відносинами (1918 рік, 1940 рік), про те, як дозволив собі не повірити у твердження попередніх дослідників (і українських, і румунських), і розпочав власні.
Зачитав присутнім Сергій Гакман уривки праці румунського філософа Октавіана Палера "У нас є час", які переклав з румунської.
Також розповів про роботу синхронного перекладача (румунська мова). Адже Сергій Гакман перекладає і політиків, і громадських діячів, і діячів культури та науковців.
Він розповів, як досвід та звичка допомагають йому виходити з непростих ситуацій, коли той, кого йому слід перекладати, тихо говорить або вживає скорочення.
- Якось мені довелося перекладати керівника банку. Враховуючи, що не маю фінансово-економічної освіти, перекладав дослівно, не розуміючи про що йдеться. Але я увесь час дивився в очі директора румунського банку. Він кивав головою, і я розумів, що він розуміє. Безумовно, таке рідко трапляється. Якщо знаю, що мені доведеться перекладати людей з певної сфери, намагаюся почитати, підготуватися, щоби володіти деяким матеріалом.
Наприкінці зустрічі подякував присутнім і пожартував, що може сміливо розповідати родичам, що влаштував мітинг. На честь своєї скромності.
Детальніше про зустріч з Сергієм Гакманом читайте у найближчих випусках газети "Молодий буковинець"
Уривок із праці Октавіана Палера "У нас є час"
… Я зрозумів, що минають роки, перш ніж завойовується довіра,
І всього за декілька секунд можна її втратити.
Я зрозумів, що не важливо, ЩО у тебе є в житті, важливо, ХТО у тебе є…
Я зрозумів, що не треба порівнювати себе з тим, що інші можуть зробити краще,
А з тим, що можеш зробити ТИ.
Я зрозумів, що не так важливо, що відбувається з людьми
А більш важливо те, чим я можу їм допомогти…
Я зрозумів, що з тими, хто тобі дорогий, треба розлучатися тільки теплими словами:
Можливо, ти їх бачиш востаннє.
